АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-683/2008 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія     Горячківська Л.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Кекух В.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 25" листопада 2008 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Кекух В.Ф.

суддів     Єльцова В.О., Соломки І.А.

за участю прокурора     Гришанової Н.Д.

адвоката     ОСОБА_3

розглянувши   матеріали за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 на постанову Уманського міськрайонного суду  від 14 жовтня 2008 p.,

встановила:

Вироком зазначеного суду від 2.06.2008 р. ОСОБА_4 засуджено за ст. ст. 289 ч.2, 186 ч.2, 70 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням положень ст. ст. 75, 76, 104 КК України.

Йому інкримінувалось вчинення 5.11.2007 р. за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 незаконного заволодіння мотоциклом « МТ-10-36 д/н НОМЕР_1 вартістю 700 грн., що належав ОСОБА_8, а також вчинення 1.01.2008 р. в с. Городецьке Уманського району відкритого викрадення мобільного телефону «Самсунг-Х700» та інших атрибутів стільникового зв'язку на загальну суму 1145 грн., що належали потерпілому ОСОБА_5

6.10.2008 р. Уманська РП КВІ звернулася до вказаного суду з поданням, в якому поставлено питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного покарання реально з підстав невиконання засудженим покладених на нього судом обов'язків, зокрема, систематичну неявку 6 разів на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 ч. 1 КУпАП тощо.

Постановою суду від 14.10.2008 р. дане подання задоволено, звільнення від покарання з випробуванням ОСОБА_4 скасовано і його направлено для відбування покарання реально строком на 5 років позбавлення волі.

В апеляціях ОСОБА_4 захисника ОСОБА_3 акцентується увага на формальний підхід суду до розгляду подання, незастосування статті закону, що регламентують правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням, зокрема, ст. 78 КК України.

Також вказується на невиконання в повному обсязі органами КВІ вимог ст. ст. 164, 166 КВК України в частині здійснення контролю за поведінкою ОСОБА_4 та його відповідальності як особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням.

Апелянти вважають, що причини неявки ОСОБА_4 на реєстрацію до КВІ були поважними, до адмінвідповідальності він не притягувався, а тому підстав для скасування звільнення від відбування покарання та направлення його в місця позбавлення волі немає.

Суд не взяв до уваги ці обставини, які могли істотно вплинути на його висновки та допустив невідповідність висновків, викладених у постанові, фактичним обставинам справи, чим порушив вимоги ст. ст. 367, 369 КПК України.

Зазначено і про порушення, допущені органами КВІ при здійсненні контролю за поведінкою засудженого, встановленні днів явки на реєстрацію, оформленні матеріалів до суду тощо.

Апелянти просять скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.

Заслухавши доповідача, прокурора про безпідставність апеляції, захисника ОСОБА_3 яка підтримала апеляцію, перевіривши наявні матеріали, обміркувавши доводи обох апеляцій, колегія суддів приходить до слідуючого.

Як вбачається з матеріалів справи, вирок суду 1 інстанції щодо засудженого ОСОБА_4 надійшов для виконання 26.06.2008 p., тобто, після набрання ним законної сили.

1.08.2008 р. засуджений був поставлений на відповідний облік і йому після роз'яснення порядку та зобов'язальних умов, визначених судом, а також відібрання підписки на підставі ст. 13 ч.3 КВК України, винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію з метою здійснення належного контролю з боку органів KВІ Уманського району, зокрема, 1,2,3 і 4 вівторок кожного місяця. Така періодичність явки на реєстрацію була визначена з врахуванням особи ОСОБА_4 , який раніше судимий ,за місцем проживання характеризується негативно (див. а.с. 2), зловживає спиртними напоями.

На думку колегії суддів, посилання обох апелянтів на те, що засуджений взагалі не знав порядку явки на реєстрацію, не відповідає дійсності, оскільки вір подібну процедуру вже проходив після засудження його 19.10.2004 р. за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням положень ст. ст. 75, 104, 76 КК України.

Не ґрунтується на доказах вказівка засудженого та його захисника про те, що до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 не притягувався.

З протоколу ЧК №18 002609 від 16.09.2008 р. вбачається (а.с.9), що його притягнуто до відповідальності за ст. 178 ч. 1 КУпАП через знаходження в цей день близько 11 год. в м. Умань на вул.. Леніна у нетверезому стані і оголошено попередження. Даний факт ОСОБА_4 визнав, про що свідчать його особисті пояснення та підписи.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про неповажність причин неявки засудженого для реєстрації в органи КВІ, не дивлячись на ряд попереджень з цього приводу.

Матеріали стверджують, що це був не одиничний випадок, а система (6 разів).

Відповідно до вимог ст. 166 ч. 5 КВК України поважними причинами неявки є причини, які підтверджені документально.

Документи, долучені до апеляцій, цього не стверджують, а навпаки, підтверджують інший вид порушення.

Так, ОСОБА_4 органами КВІ виносилось попередження і за зміну місця проживання, т.я. він згідно наданих ним пояснень з 19. 09. по 3.10.2008 р. змінив місце проживання і виїхав до бабусі в м. Жашків, 23-24.10.2008 р. був в м. Умань, де відвідував стоматологічний кабінет.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про свідоме ігнорування засудженим встановленого порядку кримінального примусу, небажання стати на шлях виправлення та знецінення довіри суду і через це-правомірне скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його в місця позбавлення волі.

Посилання в апеляціях на неправомочність внесення подання до суду ст. інспектором Уманського РП КВІ Бутенком І.М. за погодженістю з начальником Уманського МРВ КВІ Чернієм М.І. не заслуговує на увагу, оскільки це питання врегульоване ст. 10 ч. 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 р. № 270/1560, погодженого з Верховним Судом України ( див. п. 1.6 наказу).

Апелянти посилались на порушення судом процедури розгляду подання та застосування положень ст. ст. 409, 411 КПК України і незастосування ст. 78 КК України, що регламентує правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів знаходить, що допущені недоліки суду процесуального характеру в цій частині не породили постановления неправосудного рішення, яке по своїй суті є правильним і не переслідує за собою скасування його в обов'язковому порядку внаслідок істотності процесуального порушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366, 382 КПК України, - колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Уманського міськрайонного суду від 14 жовтня 2008 р. щодо засудженого ОСОБА_4 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його в місця позбавлення волі строком на 5 років - без зміни.

Рекомендувати суду в порядку в порядку ст. ст. 409, 411 КПК уточнити початок строку відбування покарання ОСОБА_4