ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2009 року м. Сімферополь

Військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням ГАПОНОВА Д.Ю., при секретарі ШВЕЦЬ Я.В., за участю обвинувача - військового прокурора Сімферопольського гарнізону КАЗАНЦЯ В.В., потерпілого ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, розглянув кримінальну справу за обвинуваченням старшого прапорщика військової частини А4418

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горький, Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, маючого на утриманні трьох осіб, з яких двоє - неповнолітні діти 1992 та 1995 років народження, раніше не судимого, на військовій службі з 1990 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України,

Судовим слідством суд,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2008 року ОСОБА_4, виконуючи обов'язки чергового парку автомобільної техніки військової частини А4418, та будучи у зв'язку з цим військовою посадовою особою, недбало поставився до служби, а саме, в порушення вимог ст. ст. 357-359 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 1.3, 2.1, 3.17, 4.1, 4.3 - 4.5 Положення про порядок допуску військовослужбовців ЗС України до самостійного виконання і організації виконання разових робіт у ЗС України, введеного в дію наказом Міністра Оборони України № 476 від 26 грудня 2000 року і своїх посадових обов'язків, згідно з якими він повинен був забезпечити безпечні умови праці, не допускати військовослужбовців до роботи без роз'яснення небезпечних засобів роботи та до виконання разових робіт і робіт з підвищеною небезпекою без відповідного письмового наказу (розпорядження) командира частини, усно наказав днювальному по парку матросу ОСОБА_3 взяти участь у здійсненні зчіпки автомобілів «УРАЛ - 4320» в.н.з. НОМЕР_2 та «КАМАЗ -43101» в.н.з. НОМЕР_1

Близько 9 години 30 хвилин ОСОБА_3, який не мав навичок робіт зі зчіпки вантажних автомобілів, приступив до виконання наказу. Під час зчіпки, ОСОБА_3 страхувальним тросом був затиснутий і ампутований другий палець правої кисті на рівні середньої третини середньої фаланги, тобто спричиненні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав, дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеному вище, та пояснив, що дійсно 17 грудня 2008 року без відповідного письмового наказу командира частини, усно наказав днювальному по парку ОСОБА_3 взяти участь у здійсненні зчіпки вантажних автомобілів, що було зумовлено службовою необхідністю.

В порядку ст. 299 КПК України суд, за погодженням з учасниками судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Покази ОСОБА_4 про вчинення ним даного злочину, а також зібрані по справі докази відповідають фактичним обставинам справи та ніким не оспорюються.

Згідно висновку судово-технічної експертизи № 1267 від 27 травня 2009 року, дії чергового парку автомобільної техніки ОСОБА_4 пов'язані з віддачею наказу днювальному парку автомобільної техніки ОСОБА_3 на виконання робіт по зчіпці автомобілів не відповідають вимогам ст. ст. 357-359 Статуту внутрішньої служби ЗС України та знаходяться в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 167 від 15 квітня 2009 року виявлена у ОСОБА_3 травматична ампутація другого пальця правої кисті на рівні середньої третини середньої фаланги відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 425 КК України як недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду.

В судовому засіданні ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до нього акту амністії та закриття справи, оскільки він є батьком двох неповнолітніх дітей.

Прокурор та потерпілий не заперечували проти цього.

Відповідно до ст. ст. 6, 12 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності 26 грудня того ж року, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають в суді, але не розглянуті судами, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочин до набрання ним чинності.

 В судовому засіданні встановлено, що у підсудного ОСОБА_4 є двоє неповнолітніх дітей 1992 та 1995 років народження, і він не позбавлений батьківських прав, злочин, який вчинив підсудний, згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

З огляду наведеного, клопотання ОСОБА_4 підлягає задоволенню, та його слід звільнити від кримінальної відповідальності внаслідок дії Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 273, 282 КПК України, ст. ст. 1, 6, 8 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, відповідно до Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року звільнити від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу щодо нього - закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - підписку про невиїзд - скасувати.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до військового апеляційного суду Військово - Морських Сил через військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону.