Справа № 2-166/2007 р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2007 р. Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого

судді                                      Назарової М.В.

при секретарі                        Зятьковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Антрацит» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та про зобов»язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. перебуває у трудових правовідносинах з ДП «Антрацит», відокремлений підрозділ шахта «Партизанська» з 16 вересня 2005 року, працюючи у якості ІНФОРМАЦІЯ_1, а згодом - ІНФОРМАЦІЯ_2 з повним робочим днем під землею. 04 вересня 2006 року виконував свої трудові обов»язки у Ш зміну.

Позивач звернувся до суду з заявою, у якій просить встановити факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ним при роботі о 02 годині 04 вересня 2006 року на сполуці 203 промштреку та конвеєрного схилу і що спричинив йому професійно зумовлену фізичну травму і визнати його пов»язаним з виробництвом, визнати відмову роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві неправомірною та зобов»язати відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що при роботі у зазначену зміну він йшов по мокрих шпалах, послизнувся та впав на сідницю, відчув фізичний біль, проте цьому значення не придав, а до відповідача із заявою про проведення розслідування та складання акту про нещасний випадок на виробництві звернувся лише 10 жовтня 2006 року - у той день, коли звернувся і до лікарні з приводу сильного болю у правій нижній кінцівці. Проте йому відмовили у розслідуванні та складанні акту за формою Н-1.

У судовому засіданні позивач підтримує свої вимоги та посилається як на підтвердження нещасного випадку, що стався з ним, на показання двох свідків -ОСОБА_2. та ОСОБА_3, які працювала з ним разом і надавали йому першу допомогу після падіння.

Представник відповідача Бедрицька-Стешенко О.О. у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що в порушення вимог п. 8 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків ані позивачем, ані свідками, на показання яких посилається ОСОБА_1., про нещасний випадок безпосереднього керівника робіт чи уповноважену особу підприємства повідомлено не було. Не надходило таке повідомлення і від лікувально-профілактичного закладу. Також позивач не звертався і до здравпункту підприємства. Під час проходження щорічного профілактичного огляду 04.10.06 року позивачем також не пред»являлося ніяких скарг на стан свого здоров»я. Тому за його заявою від 10.10.06 р.

Таким чином, суд вважає доведеним, що саме на позивачеві як на потерпілому згідно вищезазначених нормативно-правових актів, з якими його було належним чином ознайомлено і які він повинен був виконувати, лежав обов»язок терміново повідомити відповідача про випадок, який з ним стався, проте він його не виконав.

Такий же обов»язок лежав і на свідках нещасного випадку - допитаних у судовому засіданні ОСОБА_2. та ОСОБА_3, які пояснили у судовому засіданні, що коли вони утрьох з ОСОБА_1. 04.09.06 р.уШ зміну йшли по шпалах, той послизнувся та впав на сідницю, а вони йому допомогли піднятися, а два дні потому у лазні бачили у нього великий сінець на одній з сідниць. Свідки пояснили, що вони добре знали, що зобов»язані повідомити про такий випадок керівництво, проте не зробили цього і не можуть пояснили, чому саме не зробили цього. До того ж додали, що не можуть підтвердити, що позивач не падав іншим разом і в іншому місці в строк до 10.10.06 р. і що захворювання у позивача пов»язано саме з тим падінням.

Надані суду позивачем та досліджені у судовому засіданні докази, а саме -оглянута амбулаторна карта на його ім»я та виписка з цієї амбулаторної карти, зроблена головним лікарем Антрацитівського міського комунального підприємства Центральна міська лікарня, свідчать про те, що під час проходження періодичного профілактичного медичного огляду 04.10.06 p., тобто місяць потому після 04.09.06 p., був здоровий і не скаржився на стан свого здоров»я жодному спеціалісту, у т.ч. і невропатологу /а.с. 8/.

Більш того, знаходячись на амбулаторному лікуванні у період з 19.09.06 р. до 28.09.06 р. у терапевта з приводу ОРЗ, ОСОБА_1. також не виявляв скарг на стан свого здоров»я /а.с. 8/.

Відповідно до ст. 10 ч. З ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ст. 11 ч. 1 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Також відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не може взяти до уваги лише показання двох свідків, які більш нічим не підтверджено, оскільки вся сукупність досліджених у судовому засіданні письмових доказів, у тому числі і наданих самим позивачем, свідчить про протилежне. І таким чином, суд вважає, що вимоги позивача у частині встановлення факту нещасного випадку, що стався з ним на виробництві, такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а його посилання як на підставу своїх вимог на діагноз «Посттравматична радікулопатія» безпідставними, а тому у позові у цій частині вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1. у частині встановлення факту нещасного випадку, що стався з ним на виробництві, суд вважає, таким чином, за необхідне відмовити йому і в іншій частині позовних вимог, а саме - у визнанні відмови 'роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві неправомірною та зобов»язанні відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України також не підлягають поверненню і судові витрати, понесені позивачем.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 213 ЦПК України, ст. 159 КЗпП України, п. 8 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.04 р. № 1112 суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ДП «Антрацит» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та про зобов»язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві відмовити за необґрунтованістю.

Заяву про оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.