Справа № 289/1238/20

Номер провадження 2/289/657/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., за участі секретаря судового засідання Грабіної К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу: за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 12 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області зареєстровано шлюб між ним та відповідачем.

За період спільного проживання в них народились донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час звернення до суду спільний побут та господарство сторони не ведуть, як сім`я не проживають. Подальше спільне життя є неможливим, а тому ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб, дитину залишити проживати із матір`ю.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Відповідач до суду не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти розірвання шлюбу.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Встановлено, що 12 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №8.

В шлюбі народилась донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (видане повторно).

На даний час шлюб носить формальний характер, оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини і примирення між ними стало неможливим.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства.

У відповідності до ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

А від так, кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин згідно зі ст. 56 Сімейного кодексу України.

За змістом ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із положеннями п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягаючи на розірванні шлюбу, оскільки фактично сімейні стосунки припинені.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Таким чином, сім`я фактично розпалася і збережена бути не може, стосунки, які існують між сторонами, виключають можливість збереження сім`ї, подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Враховуючи, що дитина проживає разом із матір`ю, а також відсутні заперечення позивача з даного приводу, суд вважає за необхідне визначити місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - місце проживання відповідача.

Керуючись ст. 4, 23, 81, 82, 141, 247, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, ст.24, 110, 112, 113, 160 Сімейного кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області 12 лютого 2005 року, актовий запис № 8.

Залишити відповідачу прізвище, набуте у шлюбі - ОСОБА_4 .

Дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати із матір`ю .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. В. Мельник