ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року                                                        

м.Суми

Справа №575/631/20

Номер провадження 22-ц/816/2036/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів -          Кононенко О. Ю. ,  Криворотенка В. І.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 30 липня  2020 року, в складі судді  В`юник Н.Г., ухваленого у смт Велика Писарівка, повний текст якого складений 03 серпня  2020 року,    

                                                         ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі    АТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 13 листопада 2013 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначав, що оскільки позичальник приєдналась до запропонованих банком умов використання кредитних коштів, тому при встановленні та зміні кредитного ліміту, зміні процентної ставки банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 14 травня 2020 року утворився борг на суму 137279,73 грн, з яких: 1960 грн заборгованість за тілом кредиту, 135319,73 грн заборгованість по процентам за користування кредитом.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 30 липня  2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2013 року у сумі 1960 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у сумі 30 грн 01 коп.

Вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 135319,73 грн позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

При цьому, позивач зазначив, що відповідач своїм підписом у заяві підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй на ознайомлення до підписання договору, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а факт часткового погашення заборгованості, у тому числі за відсотками, свідчать про те, що відповідач не лише була ознайомлена з умовами кредитування, а й прийняла їх. До того ж, на думку позивача, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі   № 342/180/17, так як в матеріалах справи відсутні обґрунтовані заперечення відповідача проти позовних вимог. Крім того, заявник апеляційної скарги звернув увагу на ту обставину, що кредитний договір за своєю правовою природою є оплатним, тобто, за користування кредитними коштами передбачено сплату процентів, тому, на думку позивача, суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами. У той же час, АТ КБ «ПриватБанк» з метою встановлення обставин справи просить апеляційний суд оглянути веб-сайт банку, на якому розміщенні Умови та правила надання банківських послуг, у тому числі у редакції, чинній на час підписання сторонами анкети – заяви, копія яких знаходиться в матеріалах цієї справи.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 1960 грн не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Від відповідача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку           (а.с. 21).

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилась та згодна з його умовами. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку: www.privatbank.ua (а.с. 21).

До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 22, 23 - 56).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 згідно умов кредитного договору отримала картки за НОМЕР_1 та за № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня травня 2023 року (а.с. 20).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1   за вказаним кредитним договором від 13 листопада 2013 року станом на 14 травня 2020 року становить 137279,73 грн, з яких: 1960 грн заборгованість за тілом кредиту, 135319,73 грн заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 12 - 14).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції, установивши обставини того, що у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. При цьому, суд першої інстанції вказав, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які надані позивачем суду не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 листопада 2013 року шляхом підписання заяви-анкети.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд вирішив справу відповідно до вимог статей 207, 526, 626, 628, 638,   1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України.

Також, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано враховував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі       № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), тому до доводів апеляційної скарги стосовно безпідставності застосування вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду колегія суддів відноситься критично.

Зокрема, установивши обставини того, що у заяві позичальника від 13 листопада 2013 року процентна ставка не зазначена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк, як на підставу для задоволення вказаних позовних вимог, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, отримуючи 13 листопада 2013 року кредитну картку «Універсальна», а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначених в цих документах розмірах і порядку нарахування, що додані банком до позовної заяви.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (видачі відповідачу кредитної картки «Універсальна» 13 листопада 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15 червня 2020 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг за кредитною карткою «Універсальна», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку із зазначеним доводи апеляційної скарги про погодження відповідача із запропонованими банком Умовами і Тарифами в частині щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, виходячи з обставин того, що відповідач певний період виконувала умови кредитного договору не заслуговують на увагу, так як не ґрунтуються на законі.

Крім того, сама роздруківка Умов та Правил надання банківських послуг із веб-сайту позивача не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує доводи позивача про те, що сторони узгодили умови кредитного договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами та порядку їх сплати, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про необхідність огляду та фіксування змісту розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms/

Отже, установивши обставини того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які є в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 листопада 2013 року шляхом підписання заяви-анкети, у зв`язку з чим місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення процентів також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду в зазначеній частині.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в оскарженій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                            П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 30 липня  2020 року в оскарженій частині у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                             С.Г. Хвостик

Судді:                                                                                                        О.Ю. Кононенко

                                                                                                                   В.І. Криворотенко