Справа №443/1215/17

Провадження №2/443/245/20

УХВАЛА

іменем України

23 вересня 2020 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Сливки С.І.,

за участю секретаря Кушнір М.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Жидачів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», керуючого санацією ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького Олександра Станіславовича про зміну формулювання підстав звільнення та зобов`язання виплатити вихідну допомогу,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», керуючого санацією ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького Олександра Станіславовича про зміну формулювання підстав звільнення та зобов`язання виплатити вихідну допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області, оскільки на даний момент щодо ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» здійснюється процедура банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом».

Представник відповідача заперечили подане клопотання, з підстав, викладених у письмових запереченнях, поданих 30.11.2017р. на клопотання представника відповідача на клопотання про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2014р. у справі №914/4160 14 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

21 жовтня 2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратили чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Дана норма Закону також знайшла своє відображення у ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутсва (набув чинності 21 жовтня 2019 року), зокрема в ній зазначено, що: "Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника".

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 20 ГПК України- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Вказані норми Закону передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

       Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Дана позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 року у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Як вбачається з вимог позовної заяви ОСОБА_3 , остання просить визнати таким, що не відповідає законодавству про працю формулювання підстави її звільнення, внести зміни до наказу про звільнення щодо формулювання підстави звільнення та зобов`язати відповідача виплатити їй вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку. Тобто позивач пред`являє майнові вимоги до відповідача і від вирішення питання про задоволення вимог немайнового характеру чи відмови в їх задоволенні, залежить і вирішення питання про задоволення майнової вимоги, а тому такі є взаємопов`язаними і їх окремий розгляд є неможливий.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 року також зазначила, що закриття провадження у справі є недоцільним , оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства - матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Зазначена норма Кодексу містить вказівку на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ та процесуальне правило про передачу справ, стороною в яких є боржник, незалежно від юрисдикції цього спору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дану справу слід передати за підсудністю до Господарського суду Львівської області, оскільки відносно відповідача ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» відкрито провадження у справі про банкрутство.

Керуючись ст.ст. 27,31 ЦПК України, ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.20 ГПК України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Справу №443/1215/17 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», керуючого санацією ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького Олександра Станіславовича про зміну формулювання підстав звільнення та зобов`язання виплатити вихідну допомогу передати до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/4160/14 про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.354 ЦПК України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя С.І. Сливка