Справа № 524/4896/20

                                                                Провадження 3/524/1990/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Малтиза А.В.,

при секретарі судових засідань – Бондаренко Н.О.

за участі правопорушника – ОСОБА_1

захисника – Сімоняна Е.Р.

представника потерпілої – Чупілко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука адміністративний матеріал, який поступив із Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 05.08.2020 року біля 19 години 10 хвилин в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою, вчиняв бійку та погрожував фізичною розправою, що могло завдати шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173 -2 КУпАП України.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

В силу ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Під психологічним насильством в сім`ї слід розуміти насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров`ю.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Разом з тим, формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам підтвердженим адміністративними матеріалами .

Зокрема, із змісту протоколу про адміністративні правопорушення серії ГП № 676627 від 05.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2020 року біля 19 години 10 хвилин в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою, вчиняв бійку та погрожував фізичною розправою, що могло завдати шкоди психологічному здоров`ю.

Таким чином, в протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями як потерпілої так й особи яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджено що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебувають у сімейних відносинах.

Обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та можливість заподіяння або заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що саме 05.08.2020 року ОСОБА_1 застосував до потерпілої ОСОБА_2 домашнє насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії», слід дійти висновку , що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі, яка притягається до відповідальності, формулювання обвинувачення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено сторонами перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 навмисно вчинив дії, які були спрямовані на заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 ..

ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді свою вину не визнав. Вказує, що він потерпілу не ображав, ненормативної лексики не вживав, не погрожував та не завдавав шкоди.

Просив провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП був складений за результатами письмового звернення ОСОБА_2 . Причиною звернення ОСОБА_2 став конфлікт, який виник між нею та її співмешканцем ОСОБА_1 в результаті суперечки щодо житлової площі .

До матеріалів справи не долучені документи, які свідчать про характер відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перебування їх у шлюбі або розірвання шлюбу, дані про їх місце реєстрації та фактичного проживання, інші докази, які свідчать про взаємовідносини між ними.

Відеозаписами з нагрудних камер поліцейських зафіксовано пояснення ОСОБА_3 про те, що насильство щодо неї з боку ОСОБА_1 вчинялося 04.08.2020 року . Поліцію вона викликала 05.08.2020 року з метою попередження негативних дій щодо себе з боку ОСОБА_1 при збиранні власних речей у квартирі де вони проживали разом. Жодного належного та допустимого доказу , що саме 05.08.2020 року ОСОБА_1 застосував до потерпілої ОСОБА_2 домашнє насильство матеріали адміністративного провадження не містять. Пояснення висловлені ОСОБА_2 поліцейським та зафіксовані нагрудними камерами поліцейських суттєво відрізняються від пояснень ОСОБА_2 зафіксованих у протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.с.2-3) . Ці пояснення , не узгоджуються між собою ані по датам , ані по складу дій, які нібито вчинив ОСОБА_1 . В той же час , пояснення надані ОСОБА_1 (а.с.4) повністю співпадають з поясненнями , які зафіксовано нагрудними камерами поліцейських на протязі всього часу спілкування та поясненнями наданими у судовому засіданні .

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які підтверджують обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства стосовно потерпілої ОСОБА_2 ..

Враховуючи наведене, керуючись принципом доведеності вини поза розумним сумнівом, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та вважає за необхідне закрити вказане провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст..173-2ч.1, 247 ч.1 п.1. 280, 283, 284КУпАП України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП України закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, адвокатом, потерпілим, його представником або прокурором в Полтавський апеляційний суд , через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя :