справа № 156/1206/19

Провадження № 2/156/136/20

рядок статзвіту 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (надалі -АТ КБ "ПриватБанк") звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5732,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ "ПриватБанк"Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, у нього станом на 11 листопада 2019 року виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальній сумі 15992,94 грн., з яких: 4481,90 грн. - заборгованість за кредитом, 3562,64 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 7948,40 грн. - заборгованість за пенею.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15992,94 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

26 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із зазначенням у ньому заперечень стосовно позовних вимог (а.с. 51-54).

05 травня 2020 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив (а.с. 63-66).

07 липня 2020 року від відповідача надійшло заперечення стовно позовних вимог (а.с. 86-90).

22 липня 2020 року та 28 липня 2020 року від представника позивача надійшли пояснення на заперечення позивача разом із додатками. (а.с. 94-113).

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, погоджується на часткове задоволення позовних вимог, а саме, тіло кредиту - 4481,90 грн. та відсотки в сумі 203,50 грн.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явився, однак останнього надійшла заява про визнання позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 4481,90 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 203,50 грн., а тому позовні вимоги визнає саме у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог та з`ясувавши фактичні обставини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт, за умовами якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 5732,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з визначенням порядку внесення щомісячних платежів та підстав нарахування пені. Строк дії угоди - 30 листопада 2016 року. (а.с.8).

До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором, станом на 11 листопада 2019 року, в загальній сумі становить 15992,94 грн. з яких: 4481,90 грн. - заборгованість за кредитом, 3562,64 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 7948,40 грн. - заборгованість за пенею.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із поданих представником позивача та представником відповідача письмових заяв, останні погоджуються щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4481,90 грн. та 203,50 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Із генеральної угоди про рестуруктуризацію слідує, що її укладено строком на 24 місяці з 20 листопада 2014 року по 30 листопада 2016 року. Із наданого представником позивача розрахунку заборгованості, відповідач останній раз здійснила платіж на виконання умов угоди 11 вересня 2015 року, однак банком автоматично здійснювалось погашення простроченої заборгованості в період часу з 18 квітня 2019 року по 07 серпня 2019 року включно в загальній сумі 1015,10 грн. Як вбачається із змісту поданих заяв, сторони дійшли згоди, що розмір заборгованості за відсотками по вказаному позові становить 203,50 грн. За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 4481,90 грн. заборгованості за тілом кредиту та 203,50 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, що в загальній сумі становить 4685,40 грн., а тому позов у вказаній частині підлягає до задоволення.

Разом з тим, сторонами у заявах не визначено погодження із розміром заборгованості за пенею.

Відповідно до п. 2.8 підписаної сторонами Генеральної угоди від 20 листопада 2014 року, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначено в Умовах і Правилах за кожен день прострочення.

Однак суд, вважає, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по пені немає, оскільки наданий банком витяг з Умов і Правил надання банківських послуг відповідачем не підписаний. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами Генеральної угоди діяли Умови і Правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеної сторонами Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15).

Відтак суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кркдитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені у комісії.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Генеральній угоді від 20 листопада 2014 року домовленості сторін про пеню за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Генеральній угоді від 20 листопада 2014 року, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 листопада 2014 року шляхом підписання Генеральної угоди. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 провадження №14-131цс19 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за пенею 7948,40 грн. немає, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 563 грн.

На підставі ст.ст. 253, 258, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265,273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (місцезнаходження АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) рахунок № НОМЕР_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 4685,40 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень сорок копійок) та 563 грн. (п`ятсот шістдесят три гривні) судових витрат по справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко