22-ц/804/3031/20

                                                                                263/9429/20

П О С Т А Н О В А

І м е н е м    У к р а ї н и

24 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

          суддів            Биліни Т.І., Баркова В.М.

                        за участі  секретаря  Сікори М.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області;

третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської Ради;

третя особа: ОСОБА_2 ;

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2020 року, постановлену у складі судді Кияна Д.В.,-

в с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про скасування рішення виконавчого комітету. Просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №272 від 21 липня 2020 року «Про затвердження висновку управління «Служба у справах дітей» міської ради про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її тимчасового виїзду за межі України».

Посилаючись на правову підставу позову необхідність захисту сімейних прав як батька малолітньої дитини. 

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі. Роз`яснено позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та за предметною підсудністю, відповідно до ст.20 КАС України, відноситься до компетенції Донецького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у відкритті цивільного провадження суд виходив з того, що позивач пред`явив до суду цивільний позов, відповідачем у якому є суб`єкти владних повноважень і спірні правовідносини виникли в результаті діяльності суб`єкта владних повноважень по виконанню владних управлінських функцій, вони стосуються суспільного, публічного інтересу і мають публічного-правовий характер.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що даний спір пов`язаний із захистом порушених прав позивача, які регулюються СК України у сфері приватних відносин, тому не є публічно-правовим.

Аргументи учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду  заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

2.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 , його представник, представники відповідача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради та третьої особи Управління «Служба у справах дітей» в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення третьої особи ОСОБА_2 , з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст.48 ЦПК України, що сторонами цивільного процесу – позивачем та відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними від сімейного спору, який виник у зв`язку із захистом батьківських прав, можливості брати участь у вихованні доньки та спілкування з нею.

Разом з тим, ст.19 КАС України визначено предметну юрисдикцію адміністративних судів, тобто сукупність повноважень адміністративних судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч.3 ст. 19 КАС України).

Відмовляючи у відкритті цивільного провадження суд виходив з того, що позивач пред`явив до суду цивільний позов, відповідачем у якому є суб`єкт владних повноважень і спірні правовідносини виникли в результаті діяльності суб`єкта владних повноважень по виконанню владних управлінських функцій, вони стосуються суспільного, публічного інтересу і мають публічного-правовий характер, при цьому суд не врахував, що даний спір не відноситься до публічно-правового, у розумінні ст.19 КАС України, а спрямований на захист сімейних прав позивача. Рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №272 від 21 липня 2020 року «Про затвердження висновку управління «Служба у справах дітей» міської ради про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її тимчасового виїзду за межі України» є результатом здійснення своїх повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду  у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 816/389/15-а зазначила, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на наведене, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у відкритті провадження  на підставі п.1ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене,  оскаржувана ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2020 року постановлена  з порушенням  норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню та направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

Вимоги про розподіл судових витрат апеляційний суд не розглядає, оскільки це питання вирішується під час ухвалення рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий                                                                                                    І.П. Мироненко

Судді:                                                                                                               Т.І. Биліна

                                                                                                                          В.М. Барков

Повне судове рішення складено 24 вересня 2020 року.

Суддя                                                                                                               І.П. Мироненко