№ 2-862/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 року                                                                     м. Київ

 Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого-судді                                                             Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                             Коруни О.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про повернення банківського вкладу,

                                           В С Т А Н О В И В :

У вересні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим в подальшому, до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (далі ПАТ «Західінкомбанк» або Банк) про повернення банківського вкладу.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 24 липня 2008 року між ним та Банком було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) (далі – Договір) в національній валюті № ДД-345 на депозитний рахунок № 26356000345000.0.

Відповідно до умов Договору ПАТ «Західінкомбанк» прийняв від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 8000 грн. на строк 18 місяців і зобов’язався повернути суму вкладу та нараховані відсотки з розрахунку 20% річних від суми вкладу на умовах та в порядку встановлених Договором.

Позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення банківського вкладу, але у відповідь отримав відмову у видачі суми вкладу та нарахованих відсотків.

          У судовому засіданні позивач підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 8241,76 грн. банківського вкладу із нарахованими відсотками, 230,77 грн. -  інфляційне збільшення суми боргу з простроченим поверненням, три відсотки річних суми боргу з простроченим поверненням у розмірі 46,06 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. та судові витрати.

Відповідач у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

          Заслухавши позивача, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі ( ч. 1 ст. 1059 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Західінкомбанк» укладено договір № ДД-345 банківського вкладу (депозиту) в національній валюті (а.с.5-6).

В пункті 1 Договору зазначено, що Банк приймає від вкладника грошову суму (вклад) у розмірі 8000 грн. на строк 18 місяців і зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу та проценти з розрахунку 20% річних, на умовах та в порядку встановлених цим Договором. Вид вкладу – «Інвестиція».

Пунктом 7 Договору передбачено, що Банк зобов’язується видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Вкладник повідомляє банк у письмовому вигляді про намір отримати суму вкладу або його частину за 5 робочих днів.  

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме квитанцією № 100 від 24.07.2008 року, що ОСОБА_1 відповідно до  умов Договору вніс кошти у сумі 8 000 грн. (а.с.10).

24 липня 2008 року та 8 вересня 2009 року позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про дострокове повернення банківського вкладу та нарахованих по ньому відсотків, в задоволенні яких йому було відмовлено (а.с. 7,8).

За правилами ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від  права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Оскільки на договір банківського вкладу поширюються правила договору банківського рахунка, то Банк, використовуючи грошові кошти рахунку клієнта, гарантує його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 2 ст. 1066 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що 25 грудня 2009 року відповідач виплатив йому на той час нараховані відсотки по вкладу у сумі 2160 грн.  (а.с.46).

Станом на 06.04.2010 року за Банком рахується заборгованість у сумі 8241,76 грн., що підтверджується випискою по операції № 26356000345000.0 з 25.07.2009 року по 16.11.2009 року (43-46).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який, прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період заборгованості, а також три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 Договору, у випадку повернення Банком вкладу на вимогу вкладника до спливу 12 місяців з дня  укладення цього Договору, проценти нараховуються і сплачуються з розрахунку 4 проценти річних з моменту надходження грошових коштів, при цьому вкладник доручає Банку отримати раніше виплачені проценти. При цьому якщо вкладник звертається до Банку після спливу 12 місяців з дня вступу в дію цього Договору відсотки по вкладу сплачуються з розрахунку 20% річних, на термін дії договору, що залишився.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що середній індекс інфляції за період з 12.02.2010 року по 21.04.2010 року дорівнює середньому геометричному індексів цих місяців і становить 102,8%. Отже, сума боргу – 8241,76; середній індекс інфляції – 102,8%; тоді інфляційне збільшення суми боргу становить 230,77 грн.

Розрахунок 3% річних від простроченої суми за період заборгованості наступний:

період з 12.02.2010 року по 21.04.2010 рік – 68 днів;

три відсотки від простроченої суми – 247,25 грн.;

збільшення суми боргу становить 247,25 грн./365 днів х 68 днів = 46,06 грн. (а.с. 40, 41).          

          Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На підставі викладеного та враховуючи те, що відповідач ПАТ «Західінкомбанк» за письмовою вимогою ОСОБА_1 не повернув банківський вклад та нараховані відсотки, чим порушив право позивача розпоряджатися безперешкодно своїми коштами на власний розсуд, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» суми банківського вкладу та нарахованих відсотків у сумі 8241,76 грн., 230,77 грн. -  інфляційне збільшення суми боргу з простроченим поверненням, три відсотки річних суми боргу з простроченим поверненням у розмірі 46,06 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов’язаних із розглядом судової справи, належать:

1.   витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2.   витрати на правову допомогу;

3.   витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;

4.   витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5.   витрати, пов’язані з проведення огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

З матеріалів справи, а саме з квитанції від 15 вересня 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено кошти у сумі 1000 грн. на правову допомогу (а.с.10).

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» 1000 грн. на правову допомогу підлягають задоволенню.

Відповідно до  ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду, позивачем було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., що підтверджується квитанцією № 481 від 16 вересня 2009 року (а.с.1).

А тому, з відповідача ПАТ «Західінкомбанк» підлягають стягненню на користь позивача витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп. та державне мито у розмірі 85 грн. 19 коп. у дохід держави.

На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. ст. 526, 625, 1058, 1059, 1060, 1061, 1066 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 74, 79, 88, 208, 212 – 215, 223, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про повернення банківського вкладу – задовольнити.

 Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 8518 (вісім тисяч п’ятсот вісімнадцять) грн. 59 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 19 коп. у дохід держави.

Рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційне скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Суддя