Справа № 266/2120/20

Провадження № 2-а/266/50/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року                                                                 м. Маріуполь                 Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Д`яченка Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командиру взводу 1 батальйону 2 роти УПП в Донецькій області Коренського С.А. про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просив скасувати постанову ЕАК № 2405005 від 18.04.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 18.04.2020 року відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2405005 передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що позивач керуючі автомобілем CHEVROLET CAPTIVA, державний номер НОМЕР_1 , в селищі Ксенівка Донецької області, дорога Н-08 678 км., начебто порушив приписи п. 12.4 ПДР.

Посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 258 КУпАП працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто – на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не можу бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи ч. 3 ст. 258 КУпАп вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Разом з тим, ст. 276 КУпАП вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто – за місцем органу уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: м.Маріуполь, вул. Макара Мазая, 16, де розташоване Управління патрульної поліції у Донецькій області. Проте поліцейський ОСОБА_2 положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив права позивача.

Прохання надати докази (фото- або відео фіксацію) вказаного порушення позивачу та його адвокату Відповідач не задовольнив, і відразу почав складати вказану постанову, не надавши позивачу скористатися гарантованим законодавством право на справедливий та всебічний розгляд даної справи.

Відповідач не звернув уваги на мої зауваження стосовно необхідності залучити захисника при розгляді цієї справи, що підтверджується записом процесу розгляду справи індивідуальним засобом відео фіксації відповідача.

Вимагав від відповідача присутності адвоката при розгляді справи, але ця вимога була проігнорована. Згідно з приписами ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.

Згідно ст. 249 справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Отже, у зв`язку з тим, що при притягненні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серія ЕАК № 2405005, не було враховано приписів вищевказаних статей КУпАП, вона підлягає скасуванню.

Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, чим порушено ОСОБА_2 вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП.

Таким чином, незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський Коренськой С.А. не надав можливості скористатися правами передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі.

Крім того, поліцейський Коренськой С.А. проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст. 245 КупАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Тому просить постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕАК № 2405005 від 18.04.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04.05.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.05.2020 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився.

15.06.2020р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву про скасування постанови в яких зазначено наступне.

Під час несення ним служби на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-08 "Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь" на 678 км. (а саме с. Ксенівка) 18.04.2020 року екіпажем "Чайка", за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000788), було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу CHEVROLET CAPTIVA з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 133 (сто тридцять три) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 83 (вісімдесят три) км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, після чого на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено поліцейськими.

Вказаний факт підтверджується долученим фото та відео, на якому зафіксовано державний номерний знак вищезазначеного транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Інспектор підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонував йому пред`явити документи, передбачені вимогами п. 2.1 ПДР України та пункту 2.4.а ПДР України. За наданими документами водієм виявився ОСОБА_1 .

Врахувавши ст. 222 КУпАП, ст. 278 КупАП, що до його компетенції належить розгляд адміністративної справи за порушення правил дорожнього руху, з`ясувавши всі обставини, які підлягають з`ясуванню під час розгляду адміністративної справи, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин по справі в їх сукупності, керуючись законом, додержуючись вимог ст. 258 КУпАП, наказу 1395 від 07.11.2015 року "Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз`яснивши права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ст.ст. 268, 287-289, 307-308 КУпАП, ОСОБА_3 виніс постанову відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись ст. 33, 284, 36 КУпАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення – штраф у розмірі 510 грн., шляхом винесення Постанови.

Рішення Конституційного суду від 26.05.2015 року №5-рп/2015 було прийнято до змін внесених 14.07.2015 року ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", які були направлені на істотну зміну та спрощення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху сема для поліцейських. Внесені зміни стосувалися зокрема ст. 33, 222, 258, 276 КУпАП. які неодноразово викладались в постанові колегії судій апеляційного суду у попередній редакції.

Підняте Конституційним судом питання у рішенні від 26.05.2015, стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху "за місцем вчинення" чи "на місці вчинення", було доповнено та деталізовано у КУпАП шляхом внесення змін в липні 2015 року. Так ст. 258 було доповнено другою частино такого змісту: Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. За змістом ст. 222 КупАП розгляд справ за ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції. Частина 4 ст. 258 вказує, щ у випадках, передбачених частиною 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі пр адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП. Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справ про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене правопорушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, ту уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху,у тому числі в автоматичному режимі. Розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи до відповідальності має відбуватись у скороченому провадженні.

Отже, враховуючи, що до повноважень інспектора патрульної поліції належить розгляд справи про адміністративні правопорушення на місці запинки транспортного засобу і накладення адміністративних стягнень, які передбачені частинами 1, 2, 3, 5 ст. 122 КУпАП відсутні підстави для вищання таких дій протиправними та скасування постанови.

Дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови ЕАК №2405005, складеної 18.04.2020 року о 08:04:22, у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Положеннями ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, г установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За вимогами п. 1.3. ПДР України, ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України: особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України (зі змінами) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

В позовній заяві позивач посилається також на порушення відповідачем процедури розгляду справи, оскільки поліцейський  здійснив розгляд справи на місці, та без надання йому часу для звернення за правовою допомогою.

Вищезазначені доводи позивача є безпідставними з таких підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 278 КУпАП визначає умови підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно даної норми, орган, (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом п. 8 ч. 1 ст. 35 Закону передбачено, що поліцейський може зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В статті 258 КУпАП зазначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч. 2 ст. 258 КУпАП).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення (ч. 3 ст. 258 КУпАП).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 4 статті 258 КУпАП).

Таким чином, у інспектора поліції відсутні в даному випадку підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина третя статті 122 цього Кодексу), від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі - Інструкція),  справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП (п. 4 розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідачем ОСОБА_2 було дотримано порядку розгляду справи, роз`яснено права особи, яка притягується до відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та надано можливість позивачу ними скористатися. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, з портативного реєстратора патрульного, який закріплено на форменому одязі (запис додається на оптичному диску).

Крім того, суд зазначає, що в постанові ЕАК №2405005, складеної поліцейським ОСОБА_2 18.04.2020 року о 08:04:22, у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , вказано, ким, коли вона складена, місце складання, яким є: АДРЕСА_1 .

В даному випадку  у відповідача були відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що позивач своїм правом щодо залучення адвоката не скористався, оскільки забезпечення адвокатом покладається на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а не на працівника поліції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція  ч. 3 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже наведені позивачем доводи та підстави скасування постанови, яку він оскаржує не знайшли свого підтвердження.

Розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , співробітник управління патрульної поліції Донецької області Департаменту патрульної поліції Коренськой С.А. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, досідивши та проаналізувавши докази в судовому засіданні та норми чинного законодавства, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, судом здобуто не було, а ті обставини, з яких останній просить скасувати постанову, на думку суду, наведені з метою уникнення адміністративної відповідальності.

При вказаних обставинах, суд вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення ЕАК №2405005 від 18.04.2020 року відповідає вимогам ст.283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні відповідачем виконано усі вимоги чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає та не може бути визнана протиправною.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, беручи до уваги той факт, що відповідачем спростовані обставини зазначені позивачем, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суб`єкта владних повноважень - поліцейського Коренського С.А,. залишити без змін.

Згідно ст.139 КАС України судові витрати в частині судового збору компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,9,10,11,139,242,245,246,286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до командиру взводу 1 батальйону 2 роти УПП в Донецькій області Коренського С.А. про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого Апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач - командир взводу 1 батальйону 2 роти УПП в Донецькій області Коренського С.А., місцезнаходження за адресою: 87531, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 16.

       Суддя                                                                        Д`яченко Д. О.