Справа №2-4103-1/07 2008 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
25 січня 2008 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Мягкохода Ю. В., при секретарі - Голдицькій К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, терті особи: ОСОБА_4, ВГІРФО Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про виселення та зняття з реєстрації
та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ВГІРФО Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Головне управління юстиції в м. Києві про визнання договору купівлі-продажу не дійсним, визнання права власності на квартиру та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та просить виселити та зняти з реєстрації відповідача ОСОБА_3 посилаючись на те, що останній вселився в спірну квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, як тимчасовий мешканець, а тому, на її вимогу має виселитись, де додатковою підставою виселення відповідача є і те, що він систематично вчиняє відносно неї насилля психологічного та фізичного характеру.
Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 з метою визнання договору купівлі - продажу спірної квартири від 11.02.1998 р. серії ААК № 728601 укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 не дійсним з підстав вчинення останнього під впливом обману з боку позивачки, та визнання за ним права власності на спірну квартиру з огляду на те, що зазначена нерухомість була придбана за його кошти отримані від продажу квартири, що належала йому та неповнолітній донці ОСОБА_2
У судове засідання з'явились позивачка, її представники та відповідач.
Третя особа ОСОБА_4 і представники третіх осіб ВГІРФО Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Головного управління юстиції в м. Києві у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавали.
Позивачка позов підтримала та просять суд його задовольнити виселивши та знявши з реєстрації відповідача ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, як тимчасового мешканця.
Представник позивачки підтримав позовні вимоги довірительки та пояснив, що спірна квартира була придбана позивачкою, яка працювала та мала свій заробіток. Тому, вона, як повноправна власниця звернулась до суду з метою захисту свого права власності, яке порушує відповідач, який був вселений, як тимчасовий мешканець і на сьогоднішній день відмовляється добровільно виселитись та знятись з реєстрації.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що не може бути виселений з спірної квартири, оскільки фактично покупцем зазначеної квартири був тільки він, а позивачка лише формально виступала покупцем за договором купівлі-продажу, оскільки на момент вчинення правочину в нього не було паспорту. А також просить суд прийняти до уваги, що частина вартості квартири була сплачена ним за рахунок продажу однокімнатної квартири, що належала йому та неповнолітній донці ОСОБА_2, інша частина вартості погашалась також ним, проте поступово на протязі п'яти років, а тому, фактично власником спірного нерухомого майна є він. На підставі наведеного, підтримав свій зустрічний позов та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11.02.1998 р. серії ААК № 728601 укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 не дійсним з підстав вчинення останнього під впливом обману з боку позивачки, та визнання за ним права власності на спірну квартиру. В частині стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовився.
Суд заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши наявні матеріали в справі вважає, що позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, терті особи: ОСОБА_4, ВГІРФО Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про виселення та зняття з реєстрації задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Як на підставу своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідач підлягає виселенню з спірної квартири, оскільки був заселений до неї як тимчасовий мешканець, а тому вона, як власниця квартири має право вимагати від нього виселитись.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 98 ЖК України, наймач жилого приміщення та члени його сім % які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.
Тому, на думку суду таке твердження позивачки є хибним та не відповідає дійсності, оскільки відповідач ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. по 2000 р. заходився у фактичних шлюбних відносинах з позивачкою, про що зазначає сама позивачка, тому відповідач вселився до спірної квартири, як член сімї наймача, а саме, як фактичний чоловік позивачки та як батько спільної доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.
Крім цього, відповідно до довідки ф. З № 988 від 20.07.2005 р. (а. с 5), відповідач ОСОБА_3 був зареєстрований 16.07.2002 р. на спірній житловій площі, як чоловік наймача.
Таким чином, враховуючи те, що реєстрація за місцем проживання здійснюється з дозволу наймача та повнолітніх мешканців, позивака, як наймач спірної житлової площі, дала дозвіл на реєстрацію відповідача, як свого чоловіка станом на 16.07.2002 р., до того ж на відповідача нараховувалась квартплата та плата за комунальні послуги, що спростовує статус відповідача, як тимчасового мешканця.
Також, як на підставу своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Оскільки відповідач після заселення до квартири став вчиняти бійки і скандали, в присутності дітей брутально висловлювався та почав систематично вживати спиртні напої.
Проте, позивачкою не було враховано положення п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого визначено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Виходячи з наявних матеріалів справи, докази щодо застосування до відповідача заходів попередження чи громадського впливу суду не надано, а виходячи з наявних матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, що знаходяться в матеріалах справи, будь-яких порушень громадського прядку чи правил співжиття з боку відповідача судом не виявлено.
Враховуючи вищенаведене, підстави позовних вимог, що викладені позивачкою, не можуть бути прийняті судом, оскільки є надуманими та не доведеними належними доказами.
До аналогічного висновку прийшов суд вивчивши підстави зустрічного позову, враховуючи наступне.
По зустрічному позову позивач просить визнати договір купівлі - продажу спірної квартири від 11.02.1998 р. серії ААК № 728601 укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 не дійсним з підстав вчинення останнього під впливом обману з боку позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР (діючого на момент укладання спірного договору), угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Враховуючи те, що потерпілим є та особа, що зазнала матеріальної чи моральної шкоди внаслідок протиправного діяння (злочину чи адміністративного правопорушення), статус такої, особа може отримати лише в порядку кримінального провадження чи провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на те, що ОСОБА_3 статусу потерпілого не отримав та суду не надано відповідного рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 винною у протиправному діянні, що виражалось в укладанні спірного договору купівлі-продажу шляхом обману, наведені правові підстави відповідача слід вважати нікчемними.
Таким чином, враховуючи те, що інших належних підстав визнання договору купівлі - продажу спірної квартири від 11.02.1998 р. серії ААК № 728601 відповідачем не наведено та не доведено, суд не вбачає підстав для скасування зазначеного правочину.
З чого слідує, що на сьогоднішній день на підставі діючого договору купівлі -продажу спірної квартири від 11.02.1998 р. серії ААК № 728601 єдиною власницею спірної квартири АДРЕСА_1 є позивачка ОСОБА_1, підстав визнати іншого власника, зокрема, визнати повним власником ОСОБА_3, в суду не має.
На підставі вищевикладеного, відповідно ст. 116 ЖК України, ст. 57 ЦК УРСР та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, терті особи: ОСОБА_4, ВГІРФО Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про виселення та зняття з реєстрації - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ВГІРФО Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Головне управління юстиції в м. Києві про визнання договору купівлі-продажу не дійсним, визнання права власності на квартиру та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.