Справа № 189/886/20

2-о/189/41/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Степанової О.С.

при секретарі - Комеристій І.А.

заявника - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи – Лютої О.В. на підставі довіреності № 220 від 02.01.2020 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 року, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 року. В обґрунтування своєї заяви зіслався на те, що він народився у м. Орджонікідзе Північно-Осетинської АРСР, що підтверджується свідоцтвом про народження серії  НОМЕР_1  від 26.07.1966 року. У 1989 році він приїхав на Україну, де познайомився з ОСОБА_2 , і у вересні місяці цього року вони разом з нею розпочали зустрічатися як чоловік та жінка з метою створення родини, а з 1990 року вони розпочали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка в будинку АДРЕСА_1 , і з того часу вони розпочали вести спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, підтримували фактичні шлюбні відносини. Тобто він проживав постійно з 1990 року на території України спільно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено та підтверджується рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2017 року. Починаючи з 1995 року, періодично він відбував покарання в місцях позбавлення волі на території України. Звільнився 15.04.2014 року по відбуттю строку покарання. Згодом він знову повернувся до смт. Покровське і на даний час проживає за адресою без реєстрації: АДРЕСА_2 . У липні місяці 2020 року він звернувся до Покровського РС ГУ ДМС з метою отримання паспорту громадянина України, однак йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що розглянувши подані ним документи неможливо встановити його особу та належність до громадянства України, та рекомендовано йому звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 року. Встановлення факту постійного проживання на території України йому необхідно для можливості реалізації належного йому, як фізичній особі права на отримання паспорту громадянина України. У зв`язку з чим, просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , обставини, викладені в заяві підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення щодо заяви та просив задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи Покровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області Люта О.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви посилаючись на те, що заявником не надано доказів, що підтверджують факт його проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

У судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що заявника знає давно. Познайомилися з ним в одній компанії в кафе на початку 1990 року, вона на той час працювала в дитячому садку «Орлятко». Почали проживати однією сім`єю, вели спільне господарство. Заявник працював з бригадою різноробочим, потім в сільгосптехніці зварювальником. Вони проживали разом по листопад місяць 1993 року. Їй відомо, що ОСОБА_1 з 1990 року за кордон не виїздив. Підтверджує той факт, що заявник постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що заявника знає з 1991 року. Познайомився з ним в кафе, часто зустрічалися по роботі. Звідки заявник приїхав та з якого часу проживає в смт. Покровське він не говорив.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що заявника знає з 1989 року. Разом працювали на будівництві. Заявник проживав по АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 , бачилися з ним часто, так як неподалік від заявника проживала сестра свідка - ОСОБА_6 . Підтверджує факт проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 рік.

Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, свідків, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог з наступних підстав.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом достовірно встановлено, що заявник ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Орджонікідзе Північно – Осетинської АРСР, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.07.1966 року (а.с. 4).

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2017 року, встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав і проживає постійно з 1990 року на території України спільно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 – однією сім`єю як чоловік та жінка. Рішення суду набрало чинності 09.05.2017 року (а.с. 5-7).

Як вбачається з акту обстеження матеріально – побутових умов сім'ї ОСОБА_1 від 03.07.2020 року, ОСОБА_1 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 1990 року по 1995 рік, та вели спільне господарство з ОСОБА_2 (а.с. 8).

Як вбачається з акту обстеження матеріально – побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 14.08.2020 року, ОСОБА_1 на даний час тимчасово проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 9).

Згідно характеристики № 141 від 14.08.2020 року, виданої виконавчим комітетом Покровської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово проживає в АДРЕСА_2 , без реєстрації з серпня 2019 року. За час проживання скарг на нього не надходило, тимчасово ніде не працює, до відповідальності не притягувався, веде здоровий спосіб життя (а.с. 12).

В матеріалах справи наявний лист Покровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 18.07.2020 року, яким ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, у зв`язку з тим, що з поданих ним документів неможливо встановити його особу та належність до громадянства України (а.с. 10-11).

З копії довідки ДУ «Оріхівської виправної колонії (№ 88)» від 19.07.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбував покарання в установі «Оріхівська виправна колонія (№ 88)» на підставі вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.02.2011 року. Початок строку 15.10.2010 року. Кінець строку 15.04.2014 року. Звільнився 15.04.2014 року по відбуттю строку покарання згідно довідки про звільнення № ЗАП № 00164 від 15.04.2014 року. Вибув за адресою: АДРЕСА_3 . Особу громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено (а.с. 13).

Як вбачається з свідоцтва про посвідчення факту тотожності обличчя з фотографією, виданого віце – консулом Генерального консульства Росії в м. Харків (Україна) Чернегою О.В. від 18.08.2020 року, обличчя, зображене на фотографічній картці тотожне з представленим ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  уродженецьм. Орджонікідзе Північно-Осетинської АРСР, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 . Особистість особи встановлена, дієздатність перевірена (а.с. 23).

Згідно довідки № 227 від 18.08.2020 року, виданої консулом Генерального консульства Російської Федерації в м. Харків, Україна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Орджонікідзе Північно-Осетинської АРСР не набував громадянство Російської Федерації та не є громадянином Російської Федерації (а.с. 24).

Реалізація права заявника отримати паспорт громадянина України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 чи 13.11.1991.

Відповідно до пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок), із змінами, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13.11.1991, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991.

На підставі п.п. 7-9 Порядку встановити належність до громадянства України може особа, яка перебувала у громадянстві колишнього СРСР та не мала прописки, але фактично постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №363/214/17-ц, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч.2 ст.256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України та отримання паспорту громадянина України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд вважає, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами заявник підтвердив факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Крім того, в судовому порядку 28.04.2017 року був встановлений факт того, ОСОБА_1 проживав і проживає постійно з 1990 року на території України спільно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 – однією сім`єю як чоловік та жінка. Рішення суду набрало законної сили та ніким оспорено не було. На теперішній час заявник також проживає на території України.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що надані суду докази дозволяють зробити висновок, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року, приймаючи до уваги, що встановлення вищезазначеного факту має для заявника юридичне значення та необхідне для реалізації належних прав як громадянина України в майбутньому, тому враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні рішення судом у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 4,5,12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 року – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.09.2020 року.

Суддя: О.С. Степанова