У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.04.10 Справа №13/404/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Лоли Н.О.
за участю представників:
- позивача - не з'явився
- відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2010 року
у справі № 13/404/09
за позовом Головного управління статистики у м. Києві
до відповідача Всеукраїнської громадської організації "Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій", м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості за договором оренди
Установив:
За рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2010р. у справі № 13/404/09 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено частково, стягнуто із Всеукраїнської громадської організації "Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій" на користь Головного управління статистики у м. Києві 757,71грн. основного боргу та судові витрати.
Рішення суду мотивоване невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди. Крім того, господарським судом першої інстанції відмовлено у стягненні 2.074,32грн., заявлених позивачем як збитки на підставі статті 224 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено обставин, на які він посилається.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Всеукраїнська громадська організація "Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій", відповідач у справі, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Запорізької області в частині задоволення позовних вимог та розстрочити виконання рішення на 3 місяці.
Позивач у поданому відзиві заперечив проти апеляційної скарги, просить відмовити відповідачеві у задоволенні апеляційної скарги, так як вважає зазначене рішення законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Сторони не скористалися наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом, та не забезпечили явку своїх представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені в установленому законом порядку.
В свою чергу достатність матеріалів дає можливість господарському суду апеляційної інстанції переглянути справу за відсутності повноважних представників позивача та відповідача.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву (орендодавцем) і Всеукраїнською громадською організацією "Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій", м.Запоріжжя (орендарем), укладено договір оренди нерухомого майна за № 2274, що є державною власністю.
У відповідності з укладеним договором оренди РВ Фонду державного майна по м.Києву передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно площею - 65 кв. м., що розміщене за адресою: м.Київ вул.Тургенєвська,71, яке знаходиться на балансі Головного управління статистики по м. Києву.
Відповідно до п.3.3 договору оренди нерухомого майна перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету (на користь Фонду державного майна України); 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача - Головного управління статистики по м. Києву.
Проте, починаючи з лютого 2008 року відповідач в порушення своїх договірних зобов"язань припинив сплачувати орендні платежі за орендоване нерухоме майно за вищевказаним договором, з проханням про розірвання договору у встановленому законом порядку орендар не звертався, приміщення не передав.
Господарським судом міста Києва 28.02.2008 року було винесено рішення у справі № 16/78 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Всеукраїнської громадської організації "Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій", яким було визнано договір оренди нерухомого майна №2274 від 17.10.2005р. та Додаткові угоди до нього недійсними на майбутнє, вирішено виселити відповідача з нежилих приміщень площею 65 кв.м за адресою: м. Київ, вул.Тургенєвська, 71, офіс № 300.
Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 03.04.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2008р. рішення господарського суду міста Києва №16/78 від 28.02.2008р. залишено без змін.
Відповідачем в особі його керівника - Дрозденко Г.В. 19.05.2008 року був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2008 р.
Отже, у період з 01.02.2008р. по 28.02.2008р. (дата набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва про визнання договору недійсним на майбутнє) договір оренди продовжував діяти та нерухоме майно знаходилось у користуванні відповідача. Орендна плата за вказаний період склала - 757,71 грн.
Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пункт 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі -757,71грн.
В силу статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому у відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Враховуючи встановлені колегією суддів обставини, та керуючись наведеними нормами, які регулюють поняття збитків, порядок, підстави та умови їх стягнення, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у заявленому до стягнення розмірі, а саме – 2.074,32 грн., заявлених у якості збитків у вигляді неодержаних доходів.
В апеляційній скарзі заявник просить розстрочити виконання рішення строком на три місяці.
Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України суду надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або у встановлений господарським судом спосіб (п. 2 Роз"яснень ВАСУ від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами, внесеними Роз’ясненням президії ВГСУ від 18.04.2001р. № 02-5/467). При вирішенні питання про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи. Важкий фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов’язку належного виконання зобов’язань перед кредитором та не робить неможливим виконання рішення суду.
А тому колегія суддів не вбачає об"єктивних обставин, які б підтверджували виключність випадку, і який би надавав право відповідачеві на розстрочку виконання рішення.
З огляду на те, що відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а рішення господарського суду є таким, що прийняте при всебічному вивченню обставини справи та вирішено у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”, м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2010р. у справі № 13/404/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.