Справа № 2-2861/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.

секретаря Маценко О.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в Ленінський районний суд м. Вінниці із позовом до ОСОБА_2 про поділ квартири.

Позов мотивувала тим, що вона перебували із відповідачем у шлюбі до жовтня 2004 року. Перебуваючи у шлюбі, вони за рахунок спільних коштів сплачували в ЖБК внески за будівництво квартири АДРЕСА_1, яка складається із 2-х кімнат, загальною площею 43,19 кв. м., житловою площею 31,1 кв. м. Після розірвання шлюбу в неї із відповідачем не виникало суперечок щодо користування вказаною квартирою. Однак, останнім часом між ними склалась конфліктна ситуація, оскільки відповідач вказує, що позивач не має права на частку у квартирі, право власності на яку, згідно свідоцтва про право власності, оформлене на нього, ОСОБА_2 Саме зазначені обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

В попередньому судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, не заперечував проти виділення позивачу ОСОБА_1 ? частки зазначеної квартири.

У відповідності до положень статті 174 ЦПК України, судом роз’яснено відповідачу, у зв’язку із визнанням ним позову, наслідки відповідної процесуальної дії.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд встановив по справі наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно виданої МКП ЖЕК № 10 довідки з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію № 90 від 16.02.2010 року, за адресою АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають починаючи з 01.03.1977 року ОСОБА_2, ОСОБА_1. Особовий рахунок відкрито на ім’я ОСОБА_2

Згідно довідки № 90а від 16.02.2010 року, виданої МКП ЖЕК № 10, квартира АДРЕСА_1 є кооперативною та збудована за кошти учасників ЖБК.

Відповідно до ст. 146 ЖК Української PCP, п. 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в підпункті «а» п. 6 постанови від 18 вересня 1987 р. № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» та підпункті «а» п. 11 постанови від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», у випадку сплати паю в ЖБК подружжям у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, квартира після повної сплати пайового внеску є їх спільним майном.

Оскільки пайові внески за спірну кооперативну квартиру були сплачені в період шлюбу, тому квартира АДРЕСА_1, у відповідності до положень статті 60 СК України, частини 3 статті 386 ЦК України, є спільною сумісною власністю подружжя, в даному випадку сторін по справі.

Згідно положень статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка єрівними.

У відповідності до положень частини 2 статті 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,що є у спільній частковій (сумісній) власності.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову в попередньому судовому засіданні з наступних підстав. В ході судового розгляду справи позивачем належним чином доведено своє право на відповідну частку у спільній сумісній власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1, яка була збудована за кошти учасників ЖБК в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі. Суд також враховує, що визнання відповідачем даного позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що за наявності законних прав, є підставою для ухвалення рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.146 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст.60, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст.364, 370 Цивільного кодексу України, ст.ст.15, 60, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, залишити за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частку даної квартири.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: