Справа № 2-5215/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 листопада 2008 р.                              Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

                       головуючої - судді Лисенко Л.І.,

                       при секретарі  - Галютіній С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Товарна біржа „Строй-інвест”  про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру,

установив:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру, вказавши, що 20.04.1999 року він придбав за договором купівлі-продажу № 196/2359 квартиру АДРЕСА_1 у відповідачів. Договір купівлі-продажу був зареєстрований Товарною біржею «Строй-інвест». У встановленому законом порядку цей договір було зареєстровано в ОП ЗМБТІ.

Зазначена угода між сторонами фактично виконана, позивач проживає у вищевказаній квартирі з квітня 1999 року, а відповідачі отримали гроші за квартиру і звільниkb її. Представники біржі завірили, що даний договір юридично правильний і  нотаріального посвідчення не потребує. У зі втратою оригінала правовстановлюючих документів на квартиру, позивач отримав дублікат № 032 замість втраченого оригіналу.

У цей час позивач не може розпорядитися житлом, оскільки договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі недійсний, а також ним втрачений договір, тому просить визнати угоду дійсною та визнати за ним право власності на вказану квартиру.

Відповідачі у судове засідання не з”явилися з невідомих суду причин, по останньому відомому місцю проживання не мешкають, тому суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст..110 п.9 ЦПК України.

 Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.47 ч.2 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд має право на вимогу виконавшої угоду сторони визнати угоду дійсною. Судом встановлено, що позивач передав ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 гроші за квартиру, переселився у квартиру і проживає в ній, а відповідачі звільнили квартиру. Окрім цього, на біржі 20.04.1999 року дана угода була зафіксована договором, який позивачем втрачений, тому суд вважає можливим визнати за ним право власності на спірну квартиру.

Відповідно до ст..392 ЦК України власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Керуючись ст.47 ч.2,224 ЦК України (в редакції 1963 року), ст..392 ЦК України, ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Визнати угоду купівлі – продажу № 196/2359 від 20.04.1999 року квартири АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ОСОБА_3, журба ОСОБА_5 на Товарній біржі «Строй-інвест» - ДІЙСНОЮ.

Визнати за ОСОБА_6  право власності на квартиру АДРЕСА_3.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.  

Рішення набуло законної сили з 30.09.07р.

Оригінал даного рішення знаходиться в Ленінському районному суді м.Запоріжжя в справі № 2-5215/08р.

Суддя:                                                                                                Л.І.Лисенко

Секретар:                                                                                           С.П.Галютіна