РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/1927/20

Провадження № 2-о/414/231/2020

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Нагорянської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по містах Рубіжне та Хрустальне Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 25 вересня 2020 року звернулася до суду із заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що дружина останнього ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зоринськ Перевальського району Луганської області на тимчасово окупованій території, причина смерті - гостра недостатність кровообігу, кардіосклероз атеросклеротичний. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по містах Рубіжне та Хрустальне Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовив у видачі свідоцтва про смерть у зв`язку з видачею документу невстановленої форми на непідконтрольній Україні території, тому просить суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3 .

Заявник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, в заяві на ім`я суду просять справу розглянути за їхньою відсутністю.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року із змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 цього Кодексу заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Докази, які додані до справи, свідчать про наступне.

ОСОБА_2 є чоловіком громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Мартинівка Красилівського району Хмельницької області, якабула зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-6).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, виданих «Державною установою «Перевальське районне відділення Луганського республіканського бюро судово-медичної експертизи» так званої «Луганської народної республіки» (а.с. 8-9), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 дома в м. Зоринськ, причина смерті - гостра недостатність кровообігу, кардіосклероз атеросклеротичний.

Факт смерті ОСОБА_3 в м. Зоринськ підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим «Виконавчим комітетом Зоринської міської ради Перевальського району» (а.с. 10), що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Неможливість отримання заявником у м. Зоринськ Перевальського району Луганської області необхідних документів для реєстрації факту смерті виникла внаслідок розташування цього міста на тимчасово окупованій території України та проведення у зв`язку з цим на зазначеній території антитерористичної операції.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по містах Рубіжне та Хрустальне Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовив у державній реєстрації смерті ОСОБА_3 на підставі видачі медичного документу про смерть невстановленої форми (а.с. 11).

У даному випадку заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, підтвердити наявність юридичного факту для подальшої реалізації своїх спадкових прав.

Згідно приписів ч. 4 ст. 317 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 317, 319, 354, 355 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 /зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 /, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по містах Рубіжне та Хрустальне Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зоринськ Перевальського району Луганської області України громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Мартинівка Красилівського району Хмельницької області, причина смерті - гостра недостатність кровообігу, кардіосклероз атеросклеротичний, останнє місце проживання померлої: АДРЕСА_1 .

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення /складання/, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.М. Ковальов