Номер провадження: 22-ц/813/4574/20

Номер справи місцевого суду: 501/2686/19

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 51

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Незалежної професійної спілки працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа: Професійна спілка працівників морського порту «Чорноморськ» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовною заявою до ДП МТП «Чорноморськ» третя особа - незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 2-6).

30 серпня 2019 року рішенням Іллічівського міського суду Одеської області (головуючий суддя Смирнова В.В.) у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с 113-155).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду зі скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 серпня 2019 року, у якій зазначає, що вказане рішення є упредженим, оскільки прийнято поспіхом в угоду відповідача з порушенням норм процесуального права, оскільки увалено без отримання пояснень профспілки. Врешті обґрунтування апеляційної скарги дублює доводи наведені у позовній заяві, а саме апелянт зазначає, що В.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» було видано накази про зміну оплати праці в сторону їх погіршення з грубим порушенням встановленого порядку, а 31.07.2019 р. було видано наказ № 399/О-1 про припинення трудового договору і його звільнення, який він вважає незаконними та необґрунтованим.Окрім цього на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на висновки суду апеляційної інстанції у справі №501/3407/18 є передчасними, оскільки зазначене рішенняапеляційного суду наразі знаходить на касаційному перегляді (а.с. 122-128).

05 листопада 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя ОСОБА_2) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Незалежної професійної спілки працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 серпня 2019 року(а.с.132).

14 листопада 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя ОСОБА_2, судді Драгомерецький М.М. Таварткіладзе О.М.) справу призначено до розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 квітня 2020 року № 914/0/15-20 суддю ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено колегії суддів: головуючого судді - Дрішлюка А.І., суддів Громік Р.Д., Драгомерецького М.М.(а.с. 149-150). Враховуючи наведене ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2020 року справу прийнято до провадження(а.с.154-155).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

17 червня 2020 року представником ДП «МТП «Чорноморськ» - Тимофієнко О.О. було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що посилання апелянта на відсутність належного сповіщення судом першої інстанції про дату, час та місце слухання справи третьої особи, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки неповідомлення учасника справи, відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення тільки у разі обґрунтування ним своєї апеляційної скарги цією обставиною, первинна профспілкова організаціє ж у даному випадку свої правом на апеляційне оскарження не скористалась. Також, звертає увагу, що у розумінні КЗпПУкраїни,«вирішення питання разом» та «погодження з профспілкою» не є тотожними поняттями, випадкиобов`язкового погодження істотних змін визначені у ч.2 ст.252 КЗпПУ, однак позивач не є особою, гарантії для якої передбачені наведеною статтею, оскільки на час винекнення спірних правовідносин не був членом жодної профспілкової організації. Також представник ДП «МТП «Чорноморськ» - Тимофієнко О.О. зазначає, що законодавством не передбачено обов`язку роботодавця погоджувати конкретні розмірі посадових окладів, які значно перевищують мінімально встановлені державою зпрофспілками або іншими органами. Також звертає увагу, що оскільки рішення про зміну в організації виробництва є виключною компетенцією власника, зміна на істотних умов праці з цієї підстави без погодження з первинною профспілковою організацією є такою, що не суперечить вимогам діючого законодавства про працю. Враховуючи вищевикладене вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючирішення у справі судпершоїінстанціївиходивзтого, щопри звільненні за п.6 ст. 36 КЗпП України не вимагається отримання роботодавцем згоди на звільнення працівника від профспілки, членом якої є працівник, оскільки за таких умов ініціатором звільнення фактично є сам працівник, а не роботодавець, ОСОБА_1 не надав згоду на продовження роботи в нових умовах праці, які запроваджено наказом № 447 від 04.09.2018 р. «Про зміну істотних умов праці», наказом в.о. директора порту № 552 від 30.10.2018 р. «Про внесення змін № 447 від 04 вересня 2018 року «Про зміну істотних умов праці» та наказом з особового складу № 635-О від 05.11.2018 р., що підтверджується підписом позивача із зазначенням «не згоден», отже відповідачем у даній ситуації дотримано порядок звільнення позивача, передбачений вимогами ч. 3 ст.32 та п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працював в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді головного бухгалтера Порту (а.с. 11-12).

Наказом в.о. директора порту № 447 від 04.09.2018 р. «Про зміну істотних умов праці», наказом в.о. директора порту № 552 від 30.10.2018 р. «Про внесення змін № 447 від 04 вересня 2018 року «Про зміну істотних умов праці» та наказом з особового складу № 635-О від 05.11.2018 р. працівникам підприємства, зокрема й позивачу, було встановлено нові рівні посадових окладів (а.с. 56, 59, 64).

З наказами № 447 від 04.09.2018 р. та № 552 від 30.10.2018 р. позивача було ознайомлено під особистий підпис 01.11.2018 р., а з наказом № 635-О від 05.11.2018 р. позивача ознайомлено від особистий підпис 14.11.2018 р., в усіх випадках Позивач зазначив свою незгоду (а.с. 56, 59, 64).

01.11.2018 р. позивачу вручено повідомлення про зміну істотних умов праці в частині встановлення нового посадового окладу, де він також під час ознайомлення зазначив свою незгоду (а.с. 60).

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача щодо встановлення йому нового рівня посадового окладу, оскаржив накази в судовому порядку - справа № 501/3704/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП «МТП «Чорноморськ», третя особа на стороні позивача - Незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ» про визнання наказів незаконними та їх скасування.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 р. по справі № 501/3407/18 (провадження № 22-ц/813/4740/19) у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів № 447 від 04.09.2018 р. «Про зміну істотних умов праці», № 552 від 30.10.2018 р. «Про внесення змін № 447 від 04 вересня 2018 року «Про зміну істотних умов праці» та наказу з особового складу № 635-О від 05.11.2018 р. відмовлено в повному обсязі.

Щодо посилань апелянта на відсутність у матеріалах справи доказів належного сповіщення незалежної профспілкової організації працівників МТП «Чорноморськ», апеляційний суд звертає увагу на положення п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, відповідно до якого порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Втім, незалежна профспілкова організація працівників МТП «Чорноморськ» до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з посиланням на відповідні обставини не зверталась.

Між іншим, про неспроможність наведеного доводу апелянта свідчить також і те, що у апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ухвалу про відкриття, копію позову та повістку профспілковою організацією було отримано 22.08.2019 року.Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправленняухвалу про відкриття, копію позову та повістку профспілковою організацією було отримано 29.08.2019 року(а.с.118). Окрім цього, зтелефонограми, зареєстрованої у відповідному журналі за №1, складеної секретарем судового засідання вбачається, що незалежну профспілкову організацію працівників МТП «Чорноморськ», за телофоном НОМЕР_1 було повідомлено, що слухання справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено на 12:00 год., на 30.08.2019 року(а.с.100).

Посилань апелянта на те, що відповідно до Статуту підприємства, положень ч.4 ст.97 , ч.3 ст.247КЗпП України, ст. 22 ЗУ «Про оплату праці» та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.01.2018 року у справі №607/83/16-ц, дій роботодавця стосовно запровадження змін оплати праці в односторонньому порядку без погодження з виборним органом профспілки, яка діє на підприємстві кваліфікуються як неправомірні, апеляційний суд не приймає як такі, що ґрунтуються на суб`єктивному та хибному тлумаченні апелянтом норм законодавства, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємство) самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

До того ж, стаття 13 КЗпП України вимагає встановлення в колективних договорах умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено в постанові Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року у справі №501/3407/18, згідно додатку 1 до Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» - рівні посадових окладів та тарифних ставок по основним професійно-кваліфікаційним групам робітників порту, коефіцієнт місячної тарифної ставки професіонала і фахівця (інженера), становить 3,0 від мінімального розміру місячної тарифної ставки (окладу) працівника у розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з законодавством України.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року встановлено у розмірі 1762,00 гривень.

Отже, мінімальний посадовий оклад позивача, враховуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та положення Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», становить 1762,00 грн х 3,0 (коефіцієнт) = 5286,00 грн. в місяць, тоді як згідно наказу в.о. директора порту «Про зміну істотних умов праці» від 04.09.2018 року № 447 з 01.11.2018 року позивачу було встановлено посадовий оклад у розмірі 14857,00 грн., що значно перевищує мінімально визначений Колективним договором рівень заробітної плати даної групи працівників, а тим паче мінімально встановлений державою.

Враховуючи наведене, встановлений розмір посадових окладів працівників порту є цілком законним, оскільки новий встановлений розмір посадових окладів не меншим від законодавчо встановленого, тобто позивачу навіть після зменшення осадового окладу збережено рівень заробітної плати, що значно перевищує мінімально встановлений та гарантований державою.

Твердження апелянта про незаконність впровадження роботодавцем змін оплати праці в односторонньому порядку без погодження з виборним органом профспілки, яка діє на підприємстві є також безпідставними. Відповідач, як роботодавець, має потребу у кваліфікованих працівниках, при цьому, враховуючи свій фінансовий стан, роботодавець самостійно визначає рівень плати, яку він готовий віддавати в обмін за виконану працівником роботу або надану відповідну послугу. При цьому виключно від волевиявлення найманого працівника залежить чи погоджуватись на запропоновані умови праці, чи ні. Отже, звернення до суду з позовними вимогами про скасування наказів про зміну істотних умов праці (заробітної плати) та встановлення йому посадового окладу, який позивач фактично визначає самостійно, є втручанням у внутрішню господарську діяльність державного підприємства, що прямо заборонено ст. 19 Конституції України та ст.64 ГК України.

Згідно зі ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Отже проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника (роботодавця)такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі №755/3495/16-ц.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, зокрема, перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Наведений перелік не є вичерпним.

Отже, слід дійти висновку, що під змінами в організації виробництва і праці варто розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов. Змінами в організації виробництва і праці слід вважати також удосконалення систем заробітної праці, нормування праці, ліквідацію шкідливих робіт, раціоналізацію робочих місць після їх атестації тощо.

При змінах в організації виробництва і праці роботодавець має право без згоди працівника змінити розмір та систему оплати праці, при цьому не порушуючи мінімально встановлені державою розміри та гарантії заробітної плати.

03.04.2018 року в.о. директора порту було прийнято наказ за №172 «Про зміни в організації виробництва і праці» згідно з яким начальника служби управління персоналом зобов`язано у тижневий термін оформити затверджений проект організаційної структури ДП «МТП «Чорноморськ, здійснити низку організаційно-технічних заходів для погодження зазначеного проекту структури порту та у термін до 20.04.2018 року подати проект штатного розпису підприємства відповідно до нової організаційної структури порту. На виконання вищезазначеного наказу за погодженням з Міністерством інфраструктури України було затверджено нову структуру та штатний розпис підприємства(а.с.54).

Таким чином апеляційний суд констатує, що накази в.о. директора порту № 447 від 04.09.2018 року «Про зміну істотних умов праці», № 552 від 30.10.2018 року «Про внесення змін до наказу № 447 від 04.09.2018 року «Про зміну істотних умов праці» та № 635-0 від 05.11.2018 року «з особового складу» в частині встановлення і зміни позивачу оплати праці є законними, а правові підстави для визнання їх незаконними і скасування відсутні.

Окрім цього, з приводупосилань апелянта на правову Верховного Суду, викладену у постанові від 18.01.2018 року у справі №607/83/16-ц,апеляційний суд звертає увагу, що наявність погодження роботодавця необхідності змін умов праці з профспілковою організацією у справі №607/83/16-ц не може трактуватись як законодавчо визначений обов`язокроботодавця погоджувати відповідні зміни у всіх інших випадках. Наведені окремі обставини є такими, що склались у конкретних правовідносинах та не є імперативом, що позбавляє роботодавця можливості запроваджувати зміни в організації виробництва в односторонньому порядку у всіх випадках.

Щодо твердження апелянта про передчасність оскаржуваного рішення суду першої інстанції через відкриття на час його ухвалення касаційного провадження у справі №501/3407/18, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Пунктом 2 ч.8 ст. 394 ЦПК України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Втім як вбачається з ухвали Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. від 16 серпня 2019 року про відкриття провадження, оскаржуване судове касаційним судом рішення зупинено не було.

Таким чином, на час ухвалення Іллічівським міським судом Одеської області рішеннявід 30 серпня 2019року, постанова Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 року не була зупинена касаційним судом та набрала законної сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його н е можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи вище наведене, положення діючого цивільного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Незалежної професійної спілки працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 серпня 2019року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду А.І.Дрішлюк

Р.Д.Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови складено 28 вересня 2020 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

17.09.2020 року м. Одеса