Р І Ш Е Н Н Я

                                       І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

26.03.2007р. Ленінський райсуд м. Запоріжжя у складі:

головуючого    -  МАХІБОРОДА Н.О.;

при секретарі   -  МИХАЙЛОВСЬКОМУ Д.С.;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи по справі: ЗАТ КБ «Приватбанк» та ЗАТ «Інженерно-комерційний центр», про розірвання  договору купівлі-продажу акції, стягнення акції та зобовязання  внесення  змін до реєстру власників  акцій,

                                                 В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду  з позовом  до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу  однієї акції ЗАТ «Інженерно-комерційний центр» від 1.09.2003р.,  укладеного  між ОСОБА_1 та відповідачем, в зв’язку з тим, що ОСОБА_2  не виконав  умови  договору, а саме, не сплатив номінальну вартість акції - 31,50 гр.  Тому, позивач наполягає на стягненні акції з відповідача, визнанні за  позивачем права власності на цю акцію та зобов’язанні  ЗАТ КБ «Приватбанк» внести до реєстру власників  акцій зміни,  виключивши відповідача, та  включивши  -  позивача.

Відповідач проти позову заперечує, пояснив суду, що вартість акції він сплатив готівкою безпосередньо позивачу ще до отримання  передавального розпорядження, як документа підтверджуючого перехід права власності, тобто, ще до укладення договору купівлі-продажу від 1.09.2003р. Оскільки  відносини з позивачем у нього були добрі, ніяких розписок  вони один одному не писали. Крім того, той факт, що відповідачем номінальна вартість акції була сплачена позивачу свідчить те, що він тривалий час, майже 2 роки, не мав ніяких претензій до нього, а також, на підставі  придбання акції та  її сплати ОСОБА_2 в середині  2004р. став членом наглядової   ради  ЗАТ  «Інженерно-комерційного центру». А претензії  до відповідача у ОСОБА_1 виникли тільки після  того, як  відповідач у липні 2005р. звернувся з позовом до Шевченківського райсуду  м.Запоріжжя про визнання  незаконними дій та рішень  нового керівництва  ЗАТ «Інженерно-комерційного центру»,  та заявами до прокурора Запорізької області і  начальника УМВС України  в Запорізькій області про порушення кримінальної справи проти керівництва  ЗАТ «Інженерно-комерційного центру».  

Представник 3-ї особи - ЗАТ  КБ «Приватбанк»  пояснила в судовому засіданні, що   вирішення спору залишає на розсуд суду. При цьому, представник 3-ї особи, зазначила,  що в обов’язки ЗАТ «Приватбанку» входить тільки реєстрація змін до реєстру власників  акцій, та видача  сертифікату іменної акції на нового власника,  а стосовно  розрахунку між власниками акцій,  це особиста справа  власників, і ЗАТ  КБ «Приватбанк»  до цього ніякого відношення не має.

Інтереси  3-ї особи по справі - ЗАТ «Інженерно-комерційного центру»,  представляв   голова його правління ОСОБА_3,  який, за довіреністю,  представляв у судовому засіданні і інтереси позивача  ОСОБА_1, який  наполягав на задоволенні його позову.  

Суд, заслухавши  пояснення сторін, їх представників та дослідивши  матеріали справи,  вважає,  що у позові слід відмовити з наступних підстав:

оскільки, договір купівлі-продажу акції був укладений у вересні 2003р., на той час  діяло законодавство, передбачене ЦК України 1963р., тому,  при вирішенні цього позову, слід керуватися  ЦК України старої редакції,  т.я. договір  від 1.09.2003р. вступив в дію з моменту його підписання.  

Згідно з частинами 1,4 ст.5 Закону України «Про національну депозитарну  систему та особливості електронного обігу  цінних паперів в Україні»  та ч.2 ст.1 Закону України  «Про цінні папери і фондову біржу»: іменні цінні  папери, випущені  в документарній  формі /якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі/, передаються  новому власнику  шляхом  повного індосаменту /передавальним записом, який засвідчує  перехід  прав власності за цінним папером  до іншої особи/. Підтвердженням  права власності  на цінні  папери, які випущені в документарній  формі, є  сертифікат, який виданий на ім’я  його нового власника.

Тобто, право власності  на іменні акції у покупця виникає у випадку  дотримання зазначенних вимог закону.

Судом встановлено, що між  позивачем та  відповідачем 1.09.2003р. укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу простої іменної акції ЗАТ «Інженерно-комерційного центру», номінальною вартістю 31,50гр. /а.с.7/. Форма цього договору була розроблена  ОСОБА_4,  співробітником  позивача та відповідача,  що він і підтвердив  в своїй письмовій заяві,  засвідченій нотаріусом /а.с.190/.

Згідно п.2.1 цього договору: покупець зобов’язаний сплатити продавцю договірну вартість цінного паперу,  яка вказана в договорі,  протягом 15 робочих днів, наступних за днем виконання продавцем  своїх обов’язків,  а  п.7.2 умов цього договору зазначено, що сам договір  вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання  сторонами зобов’язань, що  з нього виникають /а.с.7/.

2.09.2003р. реєстратором цінних паперів ЗРУ КБ «Приватбанк» видано передавальне розпорядження  щодо внесення змін в реєстр власників іменних акцій на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів з продавця ОСОБА_1 на  покупця ОСОБА_2 /а.с.79/.  Після чого,  ЗРУ КБ «Приватбанк» 3.09.2003р. видав відповідачу сертифікат іменної акції за № 0000011 серії А  на ім’я  ОСОБА_2, який став власником  простої іменної акції ЗАТ «Інженерно-комерційного центру», номінальною вартістю 31,50гр. /а.с.162/.

 При цьому, як пояснила в судовому засіданні представник ЗРУ КБ «Приватбанку», при оформленні передавального розпорядження,  присутність продавця завжди є обов’язковою, ОСОБА_1 особисто поставив свій підпис у розпорядженні, і будь-яких зауважень, або побажань, при цьому не висловлював /а.с.79/.

Як пояснив відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні,  вартість акції  була сплачена готівкою безпосередньо позивачу ще до отримання  передавального розпорядження, тобто,  в день укладення договору – 1.09.2003р. Сума вартості акції – 31,50гр.,  це не та сума, яка є обов’язковою,  для написання розписки,  т.я. законодавство, згідно УК України  1963р.,  потребує обов’язкове письмове підтвердження грошових зобов’язань,  тільки тоді, коли їх сума  складає більше 50гр.  

Тому, з огляду  на вимоги законів  щодо порядку набуття права власності на цінні папери,  відповідачем ОСОБА_2 право власності  на  просту іменну акцію  ЗАТ «Інженерно-комерційного центру»  набуто на законих підставах ще у вересні 2003р.

Крім того, відповідач  підтвердив свої доводи відносно того, чому у позивача, тільки після 2-х років потому,  виникли  претензії, стосовно договору  купівлі-продажу акції  від 1.09.2003р., а саме, відповідач у липні 2005р. звернувся з позовом до Шевченківського райсуду  м.Запоріжжя про визнання  незаконними дій та рішень  нового керівництва  ЗАТ «Інженерно-комерційного центру»,  та заявами до прокурора Запорізької області і  начальника УМВС України  в Запорізькій області про порушення кримінальної справи проти керівництва  ЗАТ «Інженерно-комерційного центру»,  керівником і головою правління  якого є ОСОБА_3,  який і представляє інтереси  позивача та 3-ї особи по даній справі /а.с.126-142, 172-178/.  Тобто,  ОСОБА_3 знайшов  привід  –  нібито  відповідач у вересні 2003р. не сплатив продавцю акції її номінальну вартість,  щоб, таким чином, витребувати у нього одну акцію і відсторонити відповідача, який був членом наглядової ради ЗАТ «Інженерно-комерційного центру»,  від впливу  на  діяльність ЗАТ «Інженерно-комерційного центру».

Суд вважає,  що відповідач у повному обсязі виконав  умови договору  купівлі-продажу  акції, сплатив її номінальну вартість, отримав на підставі  передавального розпорядження право власності на цю акцію,  тому,  на законних підставах його, внесли в реєстр власників цинніх паперів, видали  сертифікат на акцію та  прийняли до членів наглядової ради ЗАТ «Інженерно-комерційного центру».

Не зважаючи на те, що відповідач 17.01.2007р.  намагався  перерахувати позивачу номінальну суму акції, а  20.03.2007р. перерахував цю суму позивачу /а.с.161,133/,  це ще раз підтверджує,  що 31,50гр. – це не та сума,  через  яку,  відповідач  не сплатив би суму акції  позивачу у вересні  2003р.

Ні позивачем, ні його представником  в судовому засіданні, не надано доказів  того, що відповідачем умови договору купівлі-продажу акції не були виконані належним чином,  тому суд не вбачає підстав для  задоволення позовних вимог.                        

Керуючись ст.ст.10,57,60,212 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

У позові  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розірвання  договору купівлі-продажу акції від 1.09.2003р., стягнення акції з ОСОБА_2,  визнання права власності на акцію за ОСОБА_1,  та спонукання ЗРУ КБ «Приватбанк» до  внесення  змін в реєстр власників  акцій  - відмовити.

         На рішення суду, протягом 10 днів, може бути подана заява про апеляційне оскарження,  після чого, протягом 20 днів після надання заяви, може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області.

         СУДДЯ: