Справа № 189/1001/20

2-а/189/103/20

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Степанової О.С.

за участю секретаря Комеристої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3020954 від 23.08.2020 року, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Крижанівського О.О. про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3020954 від 23.08.2020 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.08.2020 року він керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGS 21.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 (номерний знак НОМЕР_2 ). 23.08.2020 року о 05:45 год. в Полтавській області, Козельщинський район, автомобільна дорога М-22 на 70 км, ТЗ було зупинено інспектором роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Крижанівським О.О. та винесено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3020954. Відповідно до вищевказаної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено в оскаржуваній постанові: «водій керував вантажним ТЗ MAN нз НОМЕР_1 з спец платформою TAD нз НОМЕР_2 та перевозив великогабаритний вантаж, ширина якого більша за 2,6 м., а саме 4,02 м., без відповідного погодження з органами національної поліції, камера ві01057, чим порушив п. 22.5 ПДР - Порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних вантажів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами» та накладено на нього штраф у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень. Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, а тому постанова підлягає скасуванню. 23.08.2020 року він здійснював перевезення вантажу, відповідно до узгодженого дозволу № 2020-13128901-677 НГ від 15.07.2020 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 15.07.2020 року по 29.08.2020 року. Під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови ним були надані працівнику поліції всі необхідні документи, зазначені в п.2.1 ПДР України, зокрема і дозвіл № 2020-13128901-677 НГ від 15.07.2020 року. Відповідно до вказаного дозволу, він має право на перевезення вантажу параметри якого не більше: 3,5 м., довжина до 22 м., висота - до 4,49 м., загальною вагою до 40 т., навантаження на найбільшу навантажену вісь - до 11 т., і вантаж може виступати за задній габарит транспортного засобу більш 3 м. Зокрема, він має право на проїзд на проїзд на автомобільній дорозі М-22. Як вбачається він здійснював перевезення вантажу відповідно до наданого дозволу погодженим з Національною поліцією маршрутом. Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перевищення ТЗ габаритних параметрів. Крім того, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти. Як вбачається з вищевказаного, працівник поліції взагалі не застосував передбачені чинним законодавством правила проведення габаритно-вагового вимірювання, що підтверджує відсутність належних та допустимих доказів порушення ним чинного законодавства. Фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі дороги при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, лише за наявності автомобіля поліції, до того ж вимірювання з використанням відповідного обладнання взагалі не відбувалось, що є грубим порушенням Порядку № 879. Враховуючи вищенаведене, позивач просить задовольнити адміністративний позов.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.2020 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву в обґрунтування якого посилався на вимоги КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», ПДР України, Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, що затверджені постановою КМУ №30 від 18.01.2001 року, зазначивши, що 23.08.2020 року ним було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме водій ОСОБА_1 керував ТЗ MAN 21.440 нз НОМЕР_1 з причепом - спецплатформою TAD нз НОМЕР_2 та перевозив великогабаритний вантаж, ширина якого більша за 2,6 м., а саме 4,02 м., без відповідного погодження з органами національної поліції, камера ві01057, чим порушив п. 22.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП. Під час з`ясування фактичних обставин справи, проведення документальної перевірки, здійснення за допомогою рулетки замірів вантажу було встановлено, що його ширина складає 4,02 м. Дану обставину не заперечував і сам водій. Дозволом № 2020-13128901-677 НГ від 15.07.2020 року встановлено допустиму ширину ТЗ - 3,5 м. Дозвіл на перевезення вантажу шириною більше 3,5 м. у водія на місці зупинки ТЗ був відсутній. В зв`язку з вищенаведеним, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що постановою серії ЕАМ № 3020954 від 23.08.2020 року, винесеною інспектором роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Крижанівським О.О., позивача ОСОБА_1 за порушення п. 22.5 ПДР (23.08.2020 року о 05:38:57 год., 70 км., водій керував вантажним ТЗ MAN нз НОМЕР_1 з спецплатформою TAD нз НОМЕР_2 та перевозив великогабаритний вантаж, ширина якого більша за 2,6 м., а саме 4,02 м., без відповідного погодження з органами національної поліції, камера ві01057), було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 4).

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст.246 КУпАП).

Згідно зст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту постанови серії ЕАМ № 3020954 від 23.08.2020 року встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП за перевезення вантажу ширина якого складає 4,02 метри,чим порушено п. 22.5 ПДР, без погодження з органами Національної поліції України. Тобто позивача притягнуто до відповідальності за перевищення габаритних параметрів.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки MAN, модель TGS 21.440, дана модель є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем-Е (а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , марки TAD, модель CLASSIC 30-3, дана модель є напівпричепом Н/ПР- платформа-Е (а.с. 7).

Враховуючи характеристики зазначені у свідоцтві про реєстрацію ТЗ даний транспортний засіб є великогабаритним та великоваговим.

Відповідно до ч.1 ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до цієї статті, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

Таким чином встановлено, що дана примітка унеможливлює притягнення особи за правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень в постанові, тобто в своєму рішенні, про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, враховуючи примітку до ч.1 ст.132-1 КУпАП підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП не встановлено, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Крім того,основним документом, що надає право на рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, є дозвіл, що видається перевізнику Національною поліцією за наявності узгодження з дорожніми, комунальними підприємствами і організаціями.

Як встановлено під час розгляду справи в суді, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGS 21.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 (номерний знак НОМЕР_2 ).

При цьому до матеріалів справи позивачем надано копію дозволу № 2020-13128901-677 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, строк дії якого з 15.07.2020 року по 28.08.2020 року, згідно якого, вантажному автомобілю MAN TGS 21.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом TAD CLASSIC 30-3, державний номерний знак НОМЕР_2 , дозволено перевозити вантаж - довжиною 22 м., шириною 3,50 м., висотою 4,49 м., загальною вагою 46 т., з навантаженням на найбільш навантажену вісь 12 т., вантаж виступає за задній габарит ТЗ 3,0 м. (а.с. 8).

Крім того, відповідно до абз. 1 ч. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджений постановою КМУ від 18 січня 2001 року № ЗО - рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до абзацу 17 п. 1.10 ПДР «габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно- вагового контролю».

Відповідно до п. З Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2013 року № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансбезпеки та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Крім того, існує Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879. Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (вісі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (п.1 Порядку № 879). Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (вісі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (підп. 2 п. 2 Порядку № 879). В підп. 6 п. 2 Порядку № 879 вимірювальним і зважувальним обладнанням вважаються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики. В п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно- вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати. Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пп. 7-9 п. 2 Порядку № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю. Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобі. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Окрім того, відповідно до ст. 3, 7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що регулює види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки. Зокрема до сфери законодавчо регульованої метрології належить контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів; вимірюванням вважається процес експериментального визначення одного або декількох значень величини, які можуть бути обґрунтовано приписані величині. Згідно ч. 4 ст. 8 Закону законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідач надав суду відеозапис з нагрудної камери, які начебто підтверджують вину позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні.

Дослідивши даний відеозапис, суд встановив, що транспортний засіб був зупинений на узбіччі догори, за відсутності пункту габаритно-вагового контролю та на ньому зафіксовано момент здійснення вимірювання вантажу за допомогою рулетки. Результати вимірювання на відеозаписі не зафіксовані. Будь-які дії щодо здійснення габаритно-вагового контролю, у встановленому законом порядку працівниками поліції на відеозапису не зафіксовані.

Окрім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду, у справі №216/5226/16-а від 18.07.2019 року, доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Як зазначалося вище, фактичні дані стосовно обставин вчиненого адміністративного правопорушення, досліджуваний відеозапис не містить.

За положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем не надано жодних доказів здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем в порушення ст.77 КАС України не надано доказів вчинення позивачем будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникло б право притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, і відповідно доказів того, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративний проступок - це насамперед дія або бездіяльність, що при наявності певних ознак розглядається законом як порушення встановлених правил поведінки громадян у певних сферах громадського життя. До таких правил, зокрема, належать правила у сфері безпеки дорожнього руху.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об`єкту, об`єктивній і суб`єктивній сторонам та суб`єкту правопорушення.

Інші докази на підтвердження встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Враховуючи, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачити на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3020954 від 23.08.2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач інспектор роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Крижанівський О.О. виносив оскаржувану постанову в порядку ч.2 ст.222 КУпАП від імені органу Національної поліції - Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.

Відтак на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань цього підрозділу Національної поліції слід стягнути судовий збір в сумі 420,40 гривень.

Керуючись Законом України "Про дорожній рух", ст. ст. 7, 122, 245, 247, 251, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3020954 від 23.08.2020 року - задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3020954 від 23.08.2020 року винесену інспектором роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Крижанівським Олександром Олександровичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 23.08.2020 року - закрити.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, у відповідності до ч. 4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: О.С. Степанова