Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 р. Справа№200/7862/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

25.08.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42171861) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області від 02.01.2019 №2491 про незалік стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 :

періоди роботи 15.06.1987 по 11.12.1998, з 03.07.1987 по 15.07.1987, з 12.12.1988 по 31.08.1989, з 01.09.1989 по 04.10.1991 на підприємстві - відокремлений підрозділ «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична кампанія», ураховуючи розмір заробітної плати згідно наданої довідки № 188 без дати;

періоди роботи з 01.04.1996 по 30.04.1997, з 01.05.1997 по 22.07.2001 на підприємстві - ПАТ «Донецький металургійний завод».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач при призначенні пенсії протиправно не врахував до пільгового стажу періоди його роботи, та за таких обставин відмовив йому в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що відповідно до наданих позивачем документів, з урахуванням вимог діючого законодавства України, страховий стаж ОСОБА_1 за даними трудової книжки та в індивідуальних відомостях про застраховану особу складає 28 років 08 місяців 13 днів.

За таких обставин відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж. Також, відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства та наданих на дату звернення документів право на пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде після досягнення 55 років.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку 09.08.1996, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 01.10.2018 №6946 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Позивачем при зверненні до пенсійного органу надано наступні документи:

- трудова книжка серії НОМЕР_3 ;

- диплом серії НОМЕР_4 від 22.07.1986;

- довідка Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, відокремлений підрозділ державного підприємства Донецька вугільна енергетична кампанія «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» № 45 від 05.04.2018 про підтвердження пільгового стажу роботи;

- довідка ПАТ «Донецький металургійний завод» №08/31-464 від 14.03.2017 про підтвердження пільгового стажу роботи;

- довідка ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод Філія «Металургійний комплекс»;

- копія додатка до наказу №30 від 25.01.1995 про підсумки атестації робочих місць;

- довідка Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, відокремлений підрозділ державного підприємства Донецька вугільна енергетична кампанія «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» про розмір заробітної плати №188 (без дати) за період 01.06.1987 по 31.10.1991;

- довідки про склад сім`ї та фактичне місце проживання ОССБ «Маріупольський Морськой 48» №43 від 20.10.2018;

- довідка від 01.10.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- паспорт;

- ідентифікаційний код;

- пам`ятка пенсіонера.

02.01.2020 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність необхідного стажу з підстав не зарахування окремих періодів роботи позивача до його страхового стажу. Відтак, загальний страховий стаж роботи позивача складає 28 років 08 місяців 13 днів.

Суб`єктом владних повноважень зазначено, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 15.06.1987 по 11.12.1998, з 03.07.1987 по 15.07.1987, з 12.12.1988 по 31.08.1989, з 01.09.1989 по 04.10.1991, з 01.04.1996 по 30.04.1997, з 01.05.1997 по 31.12.1999 (пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), оскільки вони не підтверджені відповідними довідками.

За період з 01.01.2000 до 22.07.2001, з 01.11.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 17.04.2014, з 01.05.2012 по 30.04.2014 пільговий стаж за Списком № 1 враховано за даними СПОВ.

За таких обставин відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Також, відповідач зазначив, право на пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 набуде після досягнення 55 років.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до записів № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1986 - ОСОБА_1 , позивач:

- з 15.06.1987 по 18.08.1987 працював гірником підземним 1 розряду з повним робочим днем в шахті на шахті імені Михайла Івановича Калініна виробничого об`єднання «Донецьквуголь»;

- з 19.08.1987 по 11.12.1998 працював гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті на шахті імені Михайла Івановича Калініна виробничого об`єднання «Донецьквуголь»;

- з 12.12.1988 по 31.08.1989 працював підземним машиністом електровозу з повним робочим днем в шахті на шахті імені Михайла Івановича Калініна виробничого об`єднання «Донецьквуголь»;

- з 01.09.1989 по 04.10.1991 працював гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті на шахті імені Михайла Івановича Калініна виробничого об`єднання «Донецьквуголь»;

- з 01.04.1996 по 30.04.1997 працював термістом на нагрівальних печах 5 розряду в ВАТ «Донецький металургійний завод»;

- з 01.05.1997 по 31.12.1999 працював термістом постійно зайнятим у печей на гарячих роботах 5 розряду в ВАТ «Донецький металургійний завод».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Статтею 114 № 1058-IV врегульовано питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом № 1788-XII.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Стаття 62 Закону № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» (далі - Постанова № 637) у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пункт 4.2 розділу ІV постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних та гарячих роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII, є встановлення факту безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних та гарячих роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Записи, що містяться в трудовій книжці про роботу позивача у спірні періоди, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день на підземних та гарячих роботах. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, в трудовій книжці не міститься.

В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди на посаді, що віднесена до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок.

З огляду на наведене відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо не врахування відповідачем довідок при призначенні позивачу пенсії, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості з тих підстав, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку із проведенням АТО та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів, тощо, на тимчасово окупованій території України).

Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, дипломі, тощо, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.

За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthersv. MoldovaandRussia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що позивач опинився в ситуації, що не дає можливості забезпечити належний захист своїх прав.

В свою чергу, суд враховує, що позивач не може бути позбавлений свого права на пенсію за віком на пільгових умовах через неможливість перевірки органом пенсійного фонду достовірності періоду та характеру його роботи з незалежних від заявника підстав. Адже підприємство в якому він працював перебуває на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі.

Отже, суд констатує, що за результатом розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо не підтвердження страхового стажу позивача за розглядаємі періоди роботи.

Оскільки факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що оскаржуване рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області від 02.01.2019 року №2491 про незалік стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням зроблених висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області від 02.01.2019 року №2491 про незалік стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до адміністративного суду.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Згідно з частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, строк звернення до адміністративного суду передбачений статтею 122 КАС України у даній справі не застосовується.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 840,80 гривень до ухвалення рішення у справі.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42171861) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольского об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області від 02.01.2019 року №2491 про незалік стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 15.06.1987 по 11.12.1998, з 03.07.1987 по 15.07.1987, з 12.12.1988 по 31.08.1989, з 01.09.1989 по 04.10.1991 на шахті імені Михайла Івановича Калініна виробничого об`єднання «Донецьквуголь», з 01.04.1996 по 30.04.1997, з 01.05.1997 по 31.12.1999 в ВАТ «Донецький металургійний завод», до пільгового стажу роботи за Списком №1.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.09.2020.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна