ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА       

"01" жовтня 2020 р.                               м. Ужгород                    Справа  № 5008/579/2012

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши  матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕТК “СІКО”, м. Ужгород про поворот виконання судового рішення б/н від 28.08.2018 року (з врахуванням змін та доповнень до неї)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедиційно – транспортна компанія „Сіко”, м. Ужгород

за участю третьої особи ПАТ „Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк” в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород”, м. Ужгород

про стягнення 7739093,85 грн.,

Секретар судового засідання Корольчук М.М.

За участю представників:

від заявника (відповідача, боржника) -  Жмарьова О.М., виконавчий директор         

від стягувача (нового кредитора) ОСОБА_1 -  Ламбрух О.С., адвокат,  ордер серії ЗР № 66179 від 28.12.2019  

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі № 5008/579/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедиційно - транспортна компанія "Сіко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" суму 7739093,85 грн. (сім мільйонів сімсот тридцять дев`ять тисяч дев`яносто три гривні 85 коп.) заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 року № 1/4-08, а також суму 64380 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) у відшкодування судового збору.

На виконання вказаного рішення 03.10.2013 видано відповідний наказ.

В подальшому, господарським судом винесено ухвалу від 25.08.2016 року № 5008/579/2012, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012 та замінено особу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" у виконавчому провадженні № 50314743 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 року у справі № 5008/579/2012 на його правонаступника – ОСОБА_1 , Ужгородський район, с. Минай.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 5008/759/2012 ухвалу скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2016 року (вх. № 02.5.1.-14/10099/16 від 03.08.2016 року) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012. Також присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційно-транспортна компанія "Сіко" витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку в сумі 1 600 грн.

На адресу господарського суду Закарпатської області 28.08.2018 року надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТК "СІКО", м. Ужгород б/н від 28.08.2018 про поворот виконання судового рішення (ухвали) господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 року у справі № 5008/579/2012 шляхом скасування постанови та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні ВП № 53186502 та видачі наказу яким зобов`язано державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 . Заява мотивована фактом скасування ухвали господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 року у справі № 5008/579/2012, на підставі якої ОСОБА_1 набула статусу сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі № 5008/579/2012 та права на звернення стягнення на предмет іпотеки (майно відповідача, заявника у даному випадку).

Одночасно із поданням заяви про поворот виконання рішення у справі № 5008/579/2012 заявник подав суду заяву про забезпечення повороту виконання судового рішення у порядку ч. 6 ст. 333 ГПК України. Зокрема, просив постановити ухвалу, якою накласти арешт та заборону відчуження на земельну ділянку, реєстраційний номер 1223402521248, кадастровий номер 2124880301:03:017:0131, площею 0,5 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; комплекс, об`єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер 1223164721248, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкту в РПВН: 17362622, що складається з пункту миття автомобілів, а, площею 374,8 кв.м., адміністративного будинку, ББ, площею 243,8 кв.м., навісу, В, площею 339 кв.м., огорожі, № 1-5, споруди (майданчик), І, споруди (збірник водостоків), ІІ, споруди (збірник водостоків), ІІІ. Заява подана в порядку статей 136, 137 ГПК України, з огляду на твердження про те, що відчуження ОСОБА_1 зазначено (спірного) майна унеможливить поворот виконання ухвали шляхом його повернення у власність відповідача.

Ухвалою суду від 06.09.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТК "СІКО", м. Ужгород б/н від 28.08.2018 року про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 року у справі № 5008/579/2012 повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 року  ухвалу від 06.09.2018 року № 5008/579/2012 скасовано, справу передано до суду для розгляду поданих заяв по суті.

Після повернення матеріалів справи (заяви) розгляд заяв було продовжено головуючим суддею Пригарою Л.І.

В ході розгляду заяви товариством - заявником подано докази про відчуження спірного майна на користь ОСОБА_2 (Договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.12.2018, зареєстровані в реєстрі за № № 3158, 3159). З огляду на неможливість в межах цього господарського процесу здійснити поворот виконання скасованої ухвали шляхом повернення майнового комплексу та земельної ділянки у власність товариства (через фактичну відсутність цього майна у ОСОБА_1 ), заявою від 19.09.2019 Вих № 02-06/158 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТК "СІКО" просило суд задовольнити його вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_1 повної вартості вказаного майна в розмірі 3   774 832,00 грн., а в подальшому заявою від 30.09.2019 Вих № 02-06/161 (Вх. № 02.3.1-07/13767/19 від 01.10.2019) просить суд задовольнити його вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_1 повної вартості вказаного майна в розмірі 4   929 832,00 грн.

В ході розгляду вказаних вище заяв, головуючим суддею Пригарою Л.І. задоволено самовідвід від розгляду вказаної справи (ухвала суду від 24.12.2019), внаслідок чого проведеним повторним авторозподілом судової справи (заяви) між суддями від 17.01.2020 року заяви про поворот виконання рішення та його забезпечення передано на розгляд судді Андрейчуку Л.В.

Присутні в судовому засіданні представники заявника (товариства) підтримали подану ними заяву. Представник ОСОБА_1 – Ламбрух О.С. вважає подану товариством заяву необґрунтованою.

Розглянувши заяву про поворот виконання рішення суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах регулюється Розділом V Господарського процесуального кодексу України.

Питання повороту виконання рішення, постанови визначено статтею 333 Розділу V Господарського процесуального кодексу України

Так, приписами ч.ч. 1, 2, 3 статті 333 ГПК України встановлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч. 5, 6, 9 статті 333 ГПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.  До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що наказ про поворот виконання рішення видається в разі скасування (зміни у певній частині) рішення, на підставі якого було видано первісний наказ, за результатами перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 справі № 13-рп/2011 (справа № 1-25/2011) зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Аналіз частини третьої статті 333 ГПК України дає підстави стверджувати, що суд може вирішити питання про поворот виконання лише у чотирьох випадках: 1) якщо суд закриває провадження у справі; 2) у разі залишення позову без розгляду; 3) у випадку відмови в позові повністю; 4) якщо задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Процесуальні та матеріальні норми, які регулюють питання про поворот виконання рішення суду, чітко й однозначно визначають випадки, які надають право суду вирішувати дане питання і не підлягають розширенню.

Предметом розгляду заяви є вимога про повернення безпідставно набутого ОСОБА_1 майна (у зв`язку зі скасуванням правової підстави, на якій воно було нею набуте - ухвали суду від 25 серпня 2016 року № 5008/579/2012), а надалі коштів.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі № 5008/579/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" було задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедиційно - транспортна компанія "Сіко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" суму 7739093,85 грн (сім мільйонів сімсот тридцять дев`ять тисяч дев`яносто три гривні 85 коп) заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 року № 1/4-08, а також суму 64380 грн (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) у відшкодування судового збору. На виконання вказаного рішення 03.10.2013 було видано відповідний наказ.

В процесі розгляду справи встановлено, що виконавче провадження № 53186502 з примусового виконання судового наказу у справі №5008/579/2012 відкрито за заявою представника стягувача ОСОБА_1 , як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Стандарт”, які послідовно на підставі договорів відступили ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором, що зокрема встановлено ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016.

В ході виконавчого провадження, орган ДВС вчиняв дії, спрямовані на примусове виконання вищевказаного наказу від 03.10.2013, зокрема: здійснив опис та арешт майна, а за результатами електронних торгів 11.04.2017 у рахунок погашення боргу передав ОСОБА_1 у власність майно ТОВ "ЕТК "СІКО" вартістю 4 929 832,00 грн., що підтверджується постановою від 11.04.2017 року. Надалі, 28.11.2017 року постановою органу ДВС зупинено, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", вчинення виконавчих дій у межах спірного виконавчого провадження до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що вищевказане рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі № 5008/579/2012, на виконання  якого видано 03.10.2013 відповідний наказ, а в подальшому відкрито виконавче провадження № 53186502,  на час розгляду заяви є чинним та не скасованим.

Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 5008/759/2012, на яку посилається заявник, скасовано виключно ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2016 року (вх. № 02.5.1.-14/10099/16 від 03.08.2016 року) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі № 5008/579/2012 не скасовувалось.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

До того ж, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Із рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України").

У справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").

Судом встановлено, що на час подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про поворот виконання рішення суду, рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі № 5008/579/2012 є чинним, а тому відсутні будь - які підстави, передбачені ст. 333 ГПК України для задоволення заяви про поворот виконання рішення суду.

Частиною восьмою статті 333 ГПК встановлено, що при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року вжито заходи забезпечення позову у справі № 5008/579/2012 за заявою ТОВ «ЕТК «СІКО» про поворот виконання ухвали суду від 25 серпня 2016 року. Зокрема, накладено арешт на всі доходи гр. ОСОБА_1 , в тому числі на рахунки, відкриті в установі банку АТ КБ "Приватбанк", а саме: рахунок ІВАN: НОМЕР_1 ; рахунок ІВАN: НОМЕР_1 ; рахунок ІВАN: НОМЕР_2 ; рахунок ІВАN: НОМЕР_3 , на всі рахунки, відкриті ОСОБА_1 в установі АТ "Укрсиббанк" (МФО 351005) та на всі рахунки, відкриті в інших банківських установах, а також на все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності,   в межах суми 4929832,00 грн. (чотири мільйони дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 00 коп.).

Питання забезпечення позову регулюється Главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер.

Згідно ст. 145 ГПК  України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1, 9 ст. 145 ГПК України, у зв`язку із повною відмовою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК «СІКО» про поворот виконання рішення суду, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі  № 5008/579/2012, підлягають скасуванню. Судом також враховано заяву про скасування заходів забезпечення позову від 15.07.2020.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Керуючись статтями 145, 234, 235, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедиційно – транспортна компанія „Сіко” про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі № 5008/579/2012 - відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на всі доходи гр. ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 ), в тому числі на рахунки, відкриті в установі банку АТ КБ "Приватбанк", а саме: рахунок ІВАN: НОМЕР_1 ; рахунок ІВАN: НОМЕР_1 ; рахунок ІВАN: НОМЕР_2 ; рахунок ІВАN: НОМЕР_3 , на всі рахунки, відкриті ОСОБА_1 в установі АТ "Укрсиббанк" (МФО 351005) та на всі рахунки, відкриті в інших банківських установах, а також на все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності,   в межах суми 4929832,00 грн. (чотири мільйони дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 00 коп.), накладені ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі  № 5008/579/2012.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (01.10.2020) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/

Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2020

Суддя                                                                           Л.В. Андрейчук