Справа № 577/2803/20

Провадження № 2/577/956/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі головуючого судді Потій Н.В.,

за участю секретаря Подейко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотоп Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.09.2011, яка станом на 03.05.2020 року становить 62558,53 грн., яка складається з 24812,25 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 8670,20 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 29076,08 грн. пені. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 30.09.2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», як викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до заяви. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 грн. В редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019 року згідно із п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповерненого в строк кредиту у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, які встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % для картки «Універсальна», 84,0 % для картки «Універсальна голд». Відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором, що є порушенням прав та інтересів позивача.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надходило.

20 серпня 2020 року, за клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 21 вересня 2020 року, надано час для ознайомлення з матеріалами справи.

21 вересня 2020 року, за клопотанням відповідача, з метою мирного врегулювання спору, розгляд справи відкладено на 30 вересня 2020 року.

30 вересня 2020 року відповідач надав відзив, який подано з порушенням вимог ч.7 ст. 178 ЦПК України, клопотання про поновлення пропущеного строку відзив не містить. Суд враховує, що відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. З огляду, на викладене, відзив не може бути розглянутий судом судом.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити (а.с. 68).

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні розмір кредитної заборгованості не визнав. Суду пояснив, що дійсно користувався кредитними коштами, але банк жодного разу не звертався до нього з приводу простроченої заборгованості. Він має скрутне матеріальне становище, оскільки у 2018 році в нього захворів батько, потім - мати; батько помер у 2019 році, мати померла в січні 2020 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

30.09.2011 ОСОБА_1 подав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку в якій виявив бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній карті «Платіжна картка кредитка «Універсальна» (а.с. 33).

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» Contract за договором SAMDN52000050880371(а.с. 34) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-25, в якому маються пункти, що вказані позивачем в обґрунтування заявлених вимог (а.с. 35 -58).

Згідно із розрахунками заборгованості за договором № б/н від 30.09.2011 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 :

- станом на 31.05.2015 року залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 2460 грн., заборгованість за відсотками на поточну заборгованість 107,08 грн., залишок заборгованості на прострочену заборгованість 5,43 грн. Загальний розмір заборгованості становить 2572,51 грн. (а.с. 7 - 12).

- станом на 30.09.2019 року заборгованість за тілом кредиту 24812,25 грн., в т.ч. за поточним тілом кредиту - 6767,59 грн., за простроченим тілом кредиту 18044,66 грн., нарахована пеня на прострочене зобов`язання 27776,08 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1300,00 грн. Загальна заборгованість за наданим кредитом 53888,33 грн. (а.с. 13-18).

- станом 03.05.2020 року заборгованість за тілом кредиту становить 24812,25 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 8670,20 грн., заборгованість по пені 29076,08 грн. Загальний розмір заборгованості становить 62558,53 грн. (а.с. 19).

Згідно із довідкою АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 за кредитним договором б/н було видано кредитні картки: № НОМЕР_1 з датою відкриття 30.09.2011 та строком дії 04/15; № НОМЕР_2 з датою відкриття 16.05.2015 та строком дії 06/18, № НОМЕР_3 з датою відкриття 02.08.2019 та строком дії 06/22 (а.с.32).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 30.09.2011 встановлено кредитний ліміт 2000,00 грн; 30.09.2011 зменшено кредитний ліміт до 300,00 грн; 23.10.2011 збільшено кредитний ліміт до 2000,00 грн; 26.06.2013 збільшено кредитний ліміт до 3100,00 грн.; 30.03.2018 збільшено кредитний ліміт до 15000,00 грн., 19.07.2018 зменшено кредитний ліміт до 0,00 (а.с. 31).

ІV. Норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовується до правовідносин у сфері кредитування, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ч.1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

V. Оцінка суду.

Дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов, доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором без номера (№ б/н) від 30.09.2011року, тобто предметом доказування є заборгованість саме за цим кредитним договором. За таких обставин, надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки кредитки «Універсальна» Contract за договором SAMDN52000050880371 (в якій зазначено відсоткову ставку, розмір пені) (а.с. 34) в силу вимог ч.1 ст. 77 ЦПК України не є належним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування. Відповідно до вимог ч.4 ст.77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що у заяві позичальника від 30.09.2011 року процентна ставка не зазначена (а.с. 33). Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім основної заборгованості за кредитом, стягнути 8670,20 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та 29076,08 грн. пені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.09.2011, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-25, як невід`ємну частину спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30.09.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.07.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідача кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-25, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.09.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» за договором без номеру від 30.09.2011, яка б містила підпис відповідача, відсутня.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.

Суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача, 29076,08 грн. пені, та «8670,20 грн заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625», враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, слід відмовити. Суд також враховує, що детального математичного розрахунку за відсотками нарахованими на прострочений кредит не надано, при цьому позивач обмежився лише зазначенням цієї суми в розрахунку заборгованості.

В той же час, АТ КБ «Приватбанк» надано Виписку за договором № б/н, укладеним з ОСОБА_1 із зазначенням операцій за кредитними картками в період з 30.09.2011 по 01.03.2020, в якій відображено користування кредитними коштами, зокрема отримання готівки, купівля продуктів, поповнення рахунків, мобільного зв`язку, перекази через Приват 24, тощо (а.с. 20 - 30). Факт користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 визнав в судовому засіданні.

Суд бере до уваги те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 03.02.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника 24812,25 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, а тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 62558,53 грн., а задоволено 24812,25 грн грн., тобто на 40 % (24812,25 х 100/62558,53 ).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 840,80 грн. судового збору (2102,00 х 40 %).

На підставі ст. ст. 526, 530, 1046, 1048-1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.09.2011 року у розмірі 24812,25 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот дванадцять гривень двадцять п`ять копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок)

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05 жовтня 2020 року.

Позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Потій Н. В.