Справа №2-2/10 рік    

                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    07 квітня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Куриленко О.М.

за участю секретаря – Фірко Ю.В., представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 30.11.2009 року звернулась до суду з позовом до відповідача та просила ухвалити рішення, відповідно до якого усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті сина позивача, ОСОБА_4, померлого 10.03.2009 року на належну йому 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Особи, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77  ЦПК України.

Позивач у судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, мотивуючи свої вимоги наступним. Після смерті її сина ОСОБА_4, спадкоємцями 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 в

м. Одесі є вона, ОСОБА_2, та її онука ОСОБА_3, яка не підтримувала з батьком ніяких відносин. Перед смертю ОСОБА_4 хворів на туберкульоз легенів, переніс хворобу - цироз печінки, перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої опіки, нагляд за сином здійснювала ОСОБА_2Ю, яка є людиною похилого віку, пенсіонеркою, інвалідом другої групи. Ніякої допомоги відповідач ОСОБА_3 своєму батьку перед смертю не надавала, тому позивач вважає, що ОСОБА_3 не має право на спадкування майна після смерті свого батька ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що батько покинув її з мамою ще у 1984 році, аліментів не сплачував, ніякої допомоги не надавав, на теперішній час у неї тяжке матеріальне становище та мала дитина.

Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_2 не підлягаючим задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Ілічівським районним бюро РАГСу м. Одеси від 06.12.1958 року, актовий запис № 2169 (а.с.7), ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4.

Як вбачається з розпорядження органу приватизації № 194830 від 07.06.2006, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради (а.с.8), та зі свідоцтва про право власності на житло від 07.06.2006 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради (а.с.9), квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках по 1/3 частини квартири, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «ОМБТІ та РОН» за номером 11217389 від 13.07.2006 року (а.с.12).

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1563, ОСОБА_4 помер 10 березня 2009 року (а.с.13), після чого відкрилась спадщина на належну йому 1\3 частини зазначеної квартири.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Крім, матері померлого ОСОБА_2, спадкоємцем вказаного майна є ОСОБА_3, яка є донькою померлого ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження виданого Київським відділом РАГС м. Одеси від 21.02.1972 року, актовий запис №260 (а.с.41), яка згідно зі свідоцтвом про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, актовий запис № 981 (а.с.42) змінила прізвище на ОСОБА_3.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами спадкової справи, що  позивач ОСОБА_2 звернулась 14.07.2009 року до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.36), в якої зазначила, що крім неї ніяких спадкоємців більш не має.

З наміром прийняти спадщину після смерті батька, відповідач ОСОБА_3 також 30.07.2009 року звернулась до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4В.(а.с.55).

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_4 тяжко хворів, переніс цироз печінки, туберкульоз легенів, багато часу перебував на стаціонарному лікуванні, потребував сторонньої опіки, однак крім неї  ОСОБА_2, – пенсіонерки та інваліда другої групи, відповідно до посвідчення (а.с.21) нагляд за померлим ОСОБА_4 ніхто не здійснював та матеріально їй не допомагав.

З матеріалів справи вбачається, що, дійсно, ОСОБА_4 в 2004 році знаходився на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділені, згідно довідки виданої Міською лікарнею №7 (а.с.14), перебував на стаціонарному лікуванні в 2006 році з діагнозом цироз печінки та інш., згідно довідки виданої КУ «Міська лікарня №8» від 29.10.2009 року (а.с.15), в 2008 та 2009 роках знаходився на стаціонарному лікуванні у тяжкому стані в Одеському обласному протитуберкульозному диспансері, в якому й помер 10.03.2009р., що підтверджується довідками, виданими Одеським обласним протитуберкульозним диспансером від 29.10.2009 року вих. № 711, від 27.10.2009 року вих. № 190 (а.с.16-17).

Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

    У судовому засіданні сторони підтвердили, що померлий ОСОБА_4 не підтримував зі своєю донькою ОСОБА_3 ніяких відносин, оскільки розлучився з її матір’ю понад двадцяти років тому, коли доньці було сім років. Після розлучення, ОСОБА_3 залишилась проживати разом з матір’ю, яка померла у 2000 році. ОСОБА_4 не спілкувався з донькою, ОСОБА_3  не брав участі у її виховані, не сплачував аліменти, ніяким чином не піклувався про неї та не надавав матеріальної допомоги. Позивач ОСОБА_2 також дуже рідко та випадково спілкувалась зі своєю онукою.

    Судом встановлено та підтверджено сторонами, що в період хвороби ОСОБА_4 ні він, ні його мати, бабуся відповідачки, жодного разу не звертались до ОСОБА_3 за допомогою, не просили купували ліки, здійснювати нагляд за хворим ОСОБА_4 чи допомогти матеріально.  

    Свідки ОСОБА_6, яка була цивільною дружиною померлого ОСОБА_4, ОСОБА_7 – двоюрідна сестра позивачки та ОСОБА_8 – сусідка, також підтвердили той факт, що померлий ОСОБА_4 не підтримував стосунків з донькою ОСОБА_3, не звертався до неї за допомогою, тривалий час хворів, нагляд за ним здійснювала його матір ОСОБА_2

    У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила суду, що з батьком не підтримували ніяких відносин, він зловживав спірними напоями, до неї ніколи не звертався за допомогою, їй було відомо що батько хворіє, але вона не мала можливості здійснювати нагляд за ним оскільки народила дитину та спілкування з батьком хворим на ВІЛ та туберкульоз ставило під загрозу здоров’я дитини, надавати матеріальну допомогу вона теж не мала можливості оскільки саме не працювала, а перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

    Як вбачається з ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

    Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 щодо усунення від права на спадкування направлені на порушенням права ОСОБА_3 – єдиної доньки ОСОБА_4 на спадкування майна після смерті батька.

    Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З обліком викладеного суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягаючими задоволенню, оскільки під час розгляду справи факт того, що відповідач ОСОБА_3 навмисно ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4, встановлений та підтверджений не був.

Зазначене, на думку суду, відповідає  принципам справедливості та розумності, які є загальними засадами цивільного законодавства.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.3, 13, 15, 1220-1224, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд –

                       ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         С у д д я :