Справа №22ц-1012/2010 Головуючий в суді 1 інстанції Білик Г.О.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.,
при секретарі Маріній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Броварської міської ради та виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах "Центр державного земельного кадастру" про визнання нечинними пунктів 5, 14 протоколу засідання погоджувальної комісії по вирішенню спірних земельних питань та інших питань, пов’язаних з розмежуванням земельних ділянок виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 25 вересня та 13 листопада 2006 року та пункту 1.33 рішення Броварської міської ради Київської області від 25 жовтня 2007 року № 485-28-05 "про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради", -
встановила:
У cерпні 2008 року позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом, який уточнили 10.02.2009 року, посилаючись на те, що вони є власниками будинку АДРЕСА_1, за якими закріплена та фактично наявна земельна ділянка загальною площею 0,2231 га, що безпосередньо перебуває у їхньому роздільному, тривалому, добросовісному, відкритому і безперервному використанні та оброблянні, яка межує з багатьма сусідами, зокрема, із земельною ділянкою третьої особи ОСОБА_3
Разом з тим без будь-якого обґрунтування та належних і достатніх підстав Броварська міська рада Київської області 25.10.2007 року прийняла рішення, згідно з пунктом 1.33 якого ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_2, і яким їх безпідставно позбавлено земельної ділянки площею близько 0,0004 га, що перебувала у їхньому добросовісному, відкритому і безперервному використанні та оброблянні понад 25 років.
Позивачі вважають, що ОСОБА_3, придбавши лише у 2004 році будинок АДРЕСА_2 з орієнтовною земельною ділянкою площею 0,0006 га, взагалі не мав достатніх правових підстав для отримання у власність від Броварської міської ради додаткових земельних площ в силу положень ЗК України.
Позивачі вважають, що не ОСОБА_3, а вони і тільки вони у відповідності до ст. 119 ЗК України мають першочергове право на передання їм у власність та надання у користування земельних ділянок за місцем їхнього проживання.
Оскільки оскаржуваними рішеннями погоджувальної комісії та Броварської міської ради порушені права позивачів на спірну земельну ділянку, то вони звернулися в суд з даним позовом і просили визнати нечинними пункти 5 і 14 протоколів засідання погоджувальної комісії по вирішенню спірних земельних питань та інших питань, пов’язаних з розмежуванням земельних ділянок виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 25 вересня та 13 листопада 2006 року, прийнятих стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та рішення Броварської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 485-28-05 в частині пункту 1.33 "про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради".
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2009 року позов задоволено частково, визнано нечинним п. 1.33 рішення Броварської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 485-28-05 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0265 га. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_3 просив скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в позові і закрити провадження в справі, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині позовних вимог з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинним пункту 1.33 рішення Броварської міської ради Київської області від 25 жовтня 2007 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0265 га, суд обгрунтовував свої висновки тим, що останній не мав права на її приватизацію, оскільки зазначена земельна ділянка фактично ніколи не перебувала в його користуванні та не надавалась йому в установленому законом порядку в користування, а перебувала у добросовісному, відкритому і безперервному використанні та оброблянні позивачів, у зв’язку з чим була у них незаконно вилучена та передана у власність ОСОБА_3
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Встановлено, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 07.12.2004 року придбав житловий будинок АДРЕСА_2.
Встановлено, що згідно п. 1.33 рішення Броварської міської ради Київської області від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 0,10 га для обслуговування жилого будинку та господарських будівель у АДРЕСА_2.
За змістом ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Всупереч вимогам ст. 125 ЗК України та ст. ст. 57-60 ЦПК України позивачі не надали суду належних та допустимих доказів того, що у них виникло право власності чи право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,0265 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.
Доводи позивачів про те, що зазначена земельна ділянка перебувала у їх добросовісному, відкритому і безперервному використанні та оброблянні, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах ст. 125 ЗК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням Броварської міської ради Київської області від 25 жовтня 2007 року про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,10 га не було порушено вимог чинного законодавства та не були порушені права, свободи чи інтереси позивачів.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не мав права на приватизацію земельної ділянки площею 0,0265 га.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в позові про визнання нечинним п. 1.33 рішення Броварської міської ради Київської області від 25 жовтня 2007 року відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Оскільки протоколи погоджувальної комісії виконавчого комітету Броварської міської ради носять рекомендаційний характер і не є актами органів місцевого самоврядування нормативного характеру, то суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову в позові в частині визнання нечинними пунктів 5, 14 протоколів засідання погоджувальної комісії виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 25 вересня та 13 листопада 2006 року і підстав для скасування рішення суду в цій частині позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2009 року скасувати в частині часткового задоволення позову і в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Броварської міської ради та виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах "Центр державного земельного кадастру", про визнання нечинним пункту 1.33 рішення Броварської міської ради Київської області від 25 жовтня 2007 року № 485-28-05 "про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді