Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-582 2010 Головуючий у 1 інстанції – Льон С.М.
Категорія - 30 Доповідач – Бубличенко В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 грудня 2009 року і
в с т а н о в и л а :
У серпні 2008 року ОСОБА_2 пред’явив в суд позов до ОСОБА_3 про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18 червня 2008 року на вулиці Водоп’янова в місті Кіровограді.
Справа в судах розглядалася неодноразово.
Ухвалою від 26 червня 2009 року суд залучив до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_4.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 грудня 2009 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 7077,05 грн. у відшкодування майнової шкоди, 1000 грн. – у відшкодування моральної шкоди, 610 грн. за проведення експертизи, 79,27 грн. судових витрат та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
При вирішенні справи суд обгрунтовано керувався ч.2 ст.1187 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «ЗАЗ-ДЕО», державний номер НОМЕР_1, належним ОСОБА_3, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої 21 січня 2008 року (а.с.53).
Вина ОСОБА_4 підтверджується постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 липня 2008 року, якою він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.18).
За таких обставин безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо солідарної відповідальності обох відповідачів. Суд дійшов правильного висновку, що особою, відповідальною за шкоду, завдану позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є ОСОБА_4, як володілець джерела підвищеної небезпеки.
Вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суд задовольнив у повному обсязі, в цій частині рішення не оскаржується.
Проте, не можна погодитися з рішенням суду в частині відмови у відшкодуванні позивачеві витрат в розмірі 42,58 грн., пов’язаних з викликом відповідачів для проведення експертної оцінки пошкодженого автомобіля, оскільки вони безпосередньо пов’язані із заподіянням позивачеві шкоди внаслідок ДТП.
Тому, на думку колегії суддів, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зазначених вимог.
В частині відшкодування моральної шкоди рішення суду є правильним, таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону (ст.1167 ЦК України). При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках і дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000 грн.
Доводи апеляційної скарги рішення суду в цій частині не спростовують.
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві судових витрат суд не врахував те, що згідно з п.2 ч.2 ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, які підлягають відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення (ч.1 ст.88 ЦПК).
В зв’язку з цим рішення в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 100 грн. (а.с.19).
Доводи апеляційної скарги щодо збільшення розміру судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що підлягають відшкодуванню позивачеві, є частково обґрунтованими. Колегія суддів вважає необхідним змінити рішення в цій частині, збільшивши розмір судового збору на 49,42 грн. та витрат на ІТЗ на 15 грн., що були сплачені позивачем при поданні апеляційної скарги на рішення суду від 20 жовтня 2008 року по даній справі, яке було скасовано за апеляційною скаргою позивача ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 січня 2009 року.
Підстав для відшкодування судового збору у більшому розмірі, на чому наполягає позивач, немає, оскільки згідно з п.з) ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» судовий збір із апеляційних скарг на рішення судів справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 пред’явив позов про відшкодування майнової шкоди в розмірі 7729,63 грн. і моральної шкоди, тому він мав сплатити судовий збір в розмірі 77,29 грн. за вимоги майнового і 8,50 грн. – немайнового характеру, а всього – 85,79 грн.
При поданні апеляційної скарги на рішення суду від 20 жовтня 2008 року сплаті підлягав судовий збір в розмірі 50% від зазначеної суми, а саме, 42,90 грн.
Враховуючи наведене, рішення в частині відшкодування позивачеві судових витрат за рахунок відповідача підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 грудня 2009 року скасувати в частині відмови ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат, пов’язаних з викликом відповідачів для проведення експертної оцінки, та витрат на правову допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 42 грн. 58 коп. витрат, пов’язаних з викликом відповідачів для проведення експертної оцінки, та 100 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.
Змінити зазначене рішення в частині, що стосується відшкодування ОСОБА_2 судових витрат. Збільшити розмір відшкодування судового збору з 79 грн. 27 коп. до 128 грн. 69 коп., а також розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – з 30 грн. до 45 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді