Судове рішення #8928827

 

Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-92 2010                                                                     Головуючий у 1 інстанції – Кабанова В.В.

Категорія – 42                                                                               Доповідач – Бубличенко В.П.

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

            26 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

            головуючої судді           -   Бубличенко В.П.

            суддів                              -   Сукач Т.О.

                                                         Фомічова С.Є.

            при секретарі                  -   Савченко Н.В.    

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді  цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи –  житлово-експлуатаційна контора № 15 та Кіровоградська міська рада, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, позовом  житлово-експлуатаційної контори № 15 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда  від 30 жовтня 2009 року і

в с т а н о в и л а :

В лютому 2009 року ОСОБА_2 пред’явила в суд позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.

Зазначала, що на підставі ордеру № 3 від 31 березня 2003 року вона отримала кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1, який на той час належав КП «Кіровоградагробудіндустрія». За вказівкою коменданта гуртожитку вона разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вселилися в кімнату НОМЕР_1 зазначеного гуртожитку.

У квітні 2007 року гуртожиток було відключено від електропостачання, водопостачання та теплопостачання. В зв’язку з неможливістю проживати в гуртожитку в таких умовах, вона (позивачка) змушена була шукати інше місце для проживання.

Після відновлення постачання комунальних послуг вона намагалася разом з сином повернутися в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку, але цьому перешкоджав відповідач, який самовільно зайняв її (позивачки) кімнату.

    Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням, виселивши з нього відповідача, і вселити її з неповнолітнім сином.

    У квітні 2009 року житлово-експлуатаційна контора № 15, залучена до участі у справі як третя особа,  пред’явила позов до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

    В обґрунтування своїх вимог ЖЕК № 15 посилався на те, що з квітня 2007 року ОСОБА_2 не проживає в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 без поважних причин, а тому втратила право на користування цим жилим приміщенням відповідно до положень ст.ст.71,72 ЖК України.

    Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 жовтня 2009 року позови ОСОБА_2 і ЖЕК № 15 залишені без задоволення.

    ЖЕК № 15 рішення суду не оскаржив. Таким чином, в частині вирішення позову ЖЄК № 15 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судове рішення не оскаржується.

    ОСОБА_2 у апеляційній скарзі просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовної заяви скасувати з направленням справи на новий розгляд через порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

    Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника міської ради ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

    Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд вичерпно зазначені у статті 311 ЦПК України, яка розширеному тлумаченню не підлягає. Передбачених статтею 311 ЦПК підстав для скасування рішення по даній справі з направленням її на новий розгляд – немає.

    Проте, колегія суддів вбачає наявність підстав для скасування рішення місцевого суду з ухваленням  нового рішення, передбачених з п.п.3-4 ч.1 ст.309 ЦПК України, а саме, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

    Судом правильно встановлено, що ОСОБА_2 вселилася у спірне жиле приміщення у передбаченому статтею 129 ЖК України порядку на підставі ордера на жилу площу в гуртожитку НОМЕР_1 від 31 березня 2003 року, виданого директором  правління КП «Кіровоградагробудіндустрія» (а.с.8), і набула право проживання в гуртожитку.

    Доводи ЖЕК № 15, якому гуртожиток передано на баланс згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 141 від 11 лютого 2008 року, щодо втрати позивачкою права користування жилим приміщенням, суд визнав необґрунтованими і в цій частині рішення не оскаржено.

    Проте, не можна погодитися з висновком суду про те, що позивачка ОСОБА_2 не довела, що має право саме на кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку.

    Так, в тимчасовій посвідці на постійне проживання, виданій позивачці УМВС України в Кіровоградській області 19 червня 2003 року, зазначено спірне жиле приміщення як місце прописки (а.с.4).

    При перевірці Кіровським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області в листопаді 2008 року заяви ОСОБА_2 щодо порушення її житлових прав ОСОБА_3 було встановлено, що позивачка мешкала в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку до 2007 року (а.с.12).

    ЖЕК № 15 у позові про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, фактично визнав, що вона до квітня 2007 року проживала саме в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку.

    За таких обставин висновок суду про недоведеність доводів позивачки щодо набуття нею права на кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку не відповідає обставинам справи.

    Крім того, в апеляційному суді як свідок була допитана ОСОБА_7, яка працювала комендантом гуртожитку по АДРЕСА_1 з 1970 по 2004 роки, і пояснила, що поселила позивачку з неповнолітнім сином в кімнату НОМЕР_1, а відповідач ОСОБА_3 проживав в кімнаті НОМЕР_2. Вона, як комендант гуртожитку, давала відомості щодо вільних кімнат в гуртожитку, а директор підприємства давав усне розпорядження в яку саме кімнату слід поселити особу, якій видавався ордер.

    Відповідно до ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

    Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ч.4 ст.9 ЖК).

    Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що порушене право позивачки на користування кімнатою НОМЕР_1 в гуртожитку підлягає поновленню шляхом виселення з цієї кімнати ОСОБА_3, який вселився в неї самовільно, не в порядку, передбаченому законом (ст.ст.128,129 ЖК), а тому не має права користуватися спірним жилим приміщенням.

    В зв’язку з цим рішення в частині, в якій воно оскаржено, підлягає  скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

    Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України про розподіл судових витрат на користь позивачки із ОСОБА_3 має бути стягнено 12,75 грн. судового збору та 15 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

       

            Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

           Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 жовтня 2009 року  в частині відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням скасувати.    

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні кімнатою НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 шляхом виселення з цього приміщення ОСОБА_3. Вселити ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в кімнату НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 грн. 75 коп. судового збору та 15 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.          

Головуюча  

Судді  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація