АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2257/2010 р.                    Головуючий у 1-й інстанції: Притуло Л.В.

   Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 квітня 2010 р.                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Кочеткової І.В.,

суддів:                 Приймака В.М.,

                             Стрелець Л.Г.,

при секретарі      Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2010 року по справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Мелітопольського відділення ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» (далі-Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2009 року Банк звернувся до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнював, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 5 лютого 2008 року в розмірі 15 731,11 грн. і розірвання кредитного договору.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2010 року позов задоволено.

Розірвано договір кредиту № 334/4СМБ від 05.02.2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанком» та ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанком» суму заборгованості за кредитним договором № 334/4СМБ від 05.02.2008 року в розмірі 15 731,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанком» суму сплачених судових витрат у розмірі 326,46 грн.

В апеляційній  скарзі про скасування судового рішення і повернення справи на новий розгляд до суду  першої інстанції ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення  норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

Встановлено, що 5 лютого 2008 року Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 5 000 доларів США строком до 04.02.2010 року, про що був укладений відповідний договір № 344/4 СМБ (а.с. 6-12).

За умовами договору плата за користування кредитом встановлена у розмірі 21% річних. Позичальник зобов’язався щомісяця погашати кредит шляхом здійснення фіксованого платежу у сумі 209 доларів США, не пізніше 5 числа кожного місяця. У випадку прострочення чергового платежу Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту. За порушення терміну здійснення щомісячних платежів позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання (а.с.6-12: п.п. 1.1;3.3.3; 3.3.4; 4.1).

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов’язання не виконував, передбачені умовами договору платежі  вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, на час звернення до суду з позовом прострочення чергового платежу складало 4 місяці,  внаслідок чого станом на 22 лютого 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 15 731 грн. 11 коп. (а.с.33), яка складається із заборгованості за кредитом 14 970 грн.82 коп.; заборгованості за процентами – 760 грн.29 коп. (а.с.33).

Зазначена сума заборгованості відповідно до вимог ст.ст.1054, 1050 ч.2 ЦК України обґрунтовано стягнута з боржника на вимогу кредитора.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушені норми матеріального права, а саме: після розірвання договору не застосована двостороння реституція – не ґрунтуються на законі.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи визнано судом недійсним.

Наслідком розірвання договору відповідно до ст.653 ЦК України не може бути реституція, зобов’язання сторін припиняються.

Не направлення Банком  боржникові письмової вимоги дострокового виконання кредитного зобов’язання не являється перешкодою для звернення Банку до суду відповідно до ст.1050 ч.2 ЦК України з вимогою дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору.

Посилання апелянта не недоведеність розміру заборгованості за договором безпідставні. Позивачем надані довідки про розмір заборгованості за кредитом і відсотками (а.с.5,33). Вказані розрахунки відповідачем і його представником не спростовані, доказів в обґрунтування їх неправильності останніми не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.  

Керуючись ст.ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2010 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :