Справа № 22-25/08р.
Категорія справи - 18
Головуюча у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Доповідач: Цяцяк Р.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Кота І.Н.,
суддів Богонюка М. Я. і Цяцяка Р.П.,
при секретарі Жовнір О.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 червня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та стягнуто зі згаданої відповідачки в користь позивачки 19 691 грн. боргу; 3 % річних в сумі 1 624 грн. 51 коп.; 6 140 грн. 57 коп. втрат пов’язаних з інфляцією; 1 000 грн. моральної шкоди та 333 грн. судових витрат, а всього 28 789 грн. 08 коп.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та передати справу на новий розгляд, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вважає, що суд безпідставно розглянув справу у її відсутність та не звернув увагу на те, що її „представник слабо орієнтувався в ситуації і тому не зміг представити відповідних доказів для спростування позовних вимог".
Вважає, що суд безпідставно „не зарахував в рахунок повернення (нею) боргу 200 евро" та не врахував те, що 3000 евро не були позикою, а оплатою позивачці візи в Англію.
Також вважає, що суд не мав підстав для стягнення з неї моральної шкоди в сумі 1 000 грн., оскільки в позивачки „не було підстав для значних моральних страждань".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки на підтримання апеляційної скарги та заперечення її доводів зі сторони представника позивачки, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 38 ЦПК України встановлено, що сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника, який, у відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою (про що свідчить явка в судові засідання її представника), в жодне з судових засідань, як в суд першої, так і в суд апеляційної інстанцій, не з’явилась; „відповідних доказів для спростування позовних вимог" не представила, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно розглянув справу у її відсутність та про те, що суд не звернув увагу на те, що її „представник слабо орієнтувався в ситуації і тому не зміг представити відповідних доказів для спростування позовних вимог" до уваги прийматись не можуть.
Розписка відповідачки, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 20), за своїм змістом є договором позики, а тому покликання відповідачки на те, що суд не врахував того, що „3000 євро позикою не були, а оплатою для оформлення ОСОБА_4 візи в Англію", також до уваги прийматись не можуть.
Будь-яких доказів про повернення відповідачкою „боргу 200 євро" нею і її представником до суду також подано не було, а тому доводи апеляційної скарги і в цій частині до уваги прийматись не можуть.
Як вбачається зі змісту роз’яснень, які містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", позови про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди підлягають до задоволення лише у випадках прямо передбачених чинним законодавством.
Правовідносини, пов’язані з договором позики, регулюються ст. ст. 1046-1053 ЦК України, однак зазначені норми закону не передбачають наслідком порушення позичальником договору позики відшкодування ним моральної шкоди позикодавцю.
За таких обставин оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідачки в користь позивачки 1 000 грн. моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення - про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.
В решті рішення суду по справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.2, 309 ч. 1 п.4, 314 ч.2, 316ІДПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 червня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 1 000 грн. моральної шкоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення - про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.
У зв’язку з цим вважати, що стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 підлягає 27 789 грн. 08 коп.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 червня 2007 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.