ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 жовтня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/1502/19

Головуючий у першій інстанції – Овчарик В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/975/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.

секретар Поклад Д.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Військова частина А1479

третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернігів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини А1479 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Овчарика В.М. від 31 березня 2020 року, місце ухвалення рішення м.Ічня, дата складання повного тексту рішення 31.03.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1479 про визнання незаконним та скасування рішення, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів,

                             В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1479 про визнання незаконним та скасування рішення. В позові ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини А 1479, оформлене протоколом № 6 від 27.06.2019 року, в частині зняття його з квартирного обліку разом із членами сім`ї у складі чотирьох осіб у військовій частині А 1479; зобов`язати Військову частину А 1479 поновити його разом із членами його сім`ї у складі чотирьох осіб на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, в загальній черзі з 02.10.2001 року, та в пільговій першочерговій черзі з 16.09.2004 року. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, він з 23.10.1999 року по 26.11.2018 року проходив службу у Збройних Силах України. На підставі наказу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2018 року №324, позивач був звільнений у запас за підпунктом ”к” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України ”Про військовий обов`язок та військову службу”. На момент звільнення з військової служби вислуга років позивача у Збройних Силах України становила 36 років 03 місяці 21 день. Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугою років, є пенсіонером Міністерства оборони України. Проте, після звільнення з військової служби, рішенням житлової комісії Військової частини А 1479, оформленого протоколом №6 від 27.06.2019 року, позивача разом із членами сім`ї було знято з квартирного обліку, з посиланням на звільнення за пунктом ”к”. Позивач ОСОБА_1 вважає таке рішення незаконним, оскільки воно прийнято всупереч нормам чинного законодавства.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А 1479 про визнання незаконним та скасування рішення, задоволено. Судом визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії Військової частини А 1479, оформлене протоколом №6 від 27.06.2019 року, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку разом із членами його сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку військової частини А 1479.Зобов`язаноВійськову частину А1479 поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із членами його сім`ї у складі чотирьох осіб: дружину ОСОБА_2 , дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі з 02.10.2001 року та в пільговій першочерговій черзі з 15.09.2014 року.

В апеляційній скарзі Військова частина А 1479 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року та ухвалити нове рішення, яком відмовити у задоволенні вимог заявленого позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що судом першої інстанції було неправильно трактовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначають, що дія п. 9 статті 12 Закону України ”Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку. Доводи апеляційної скарги стверджують, що для застосування п.9 статті 12 Закону України ’’Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей’’ для залишення звільненого військовослужбовця на квартирній черзі, існують прямо передбачені підстави припинення (розірвання) контракту, а саме, за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, п.2 ч.5 ст.26 Закону України ’’Про військовий обов`язок і військову службу’’. Доводи апеляційної скарги вказують, що підстава звільнення ОСОБА_1 за вказаним підпунктом ’’к’’ не може бути прирівняна до підстави звільнення з військової служби за віком (підпункт ’’в’’). Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_1 був звільнений в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку у військовій частині А1479, оскільки підставою для звільнення в запас було саме закінчення строку контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивач був звільнений з військової служби з підстави, яка не передбачає залишення особи на квартирній черзі, у зв`язку з чим обов`язком житлової комісії Військової частини А1479 було зняття позивача з квартирного обліку при військовій частині. Доводи апеляційної скарги також вказують на допущене судом першої інстанції процесуальне порушення при розгляді даної справи, а саме, всупереч вимогам статті 275 ЦПК України, якою встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, справа розглядалася судом першої інстанції понад 60 днів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення у зв`язку з її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року.  

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернігів просить задовольнити апеляційну скаргу Військової частини А1479, при цьому скасувати рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року та ухвалити нове рішення, яком відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сакун І.А. заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги у зв`язку з її безпідставністю та просила залишити без змін рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31.03.2020 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Військової частини А1479, представник третьої особи, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.146-148), не з`явились. Від третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернігів 06.10.2020 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника третьої особи. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що наказом заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2018 року №324 майора ОСОБА_1 , начальника відділу зберігання боєприпасів 6 арсеналу (1 розряду) озброєння Збройних Сил України, вислуга років якого у ЗС становить: календарна 36 років 2 місяці, пільгова - 38 років 1 місяць, звільнено у запас за підпунктом ”к” (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) (а.с.16).

Наказом командира військової частини А1479 (по стройовій частині) № 254 від 26.11.2018 року ОСОБА_1 виключений зі списків частини. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 26.11.2018 року (календарна) становить 36 років 03 місяці 21 день (а.с.15).

Відповідно до довідки, виданої ТВО начальника КЕВ м.Чернігів, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Військовій частині А 1479 з 02.10.2001 року по теперішній час складом сім`ї 4 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 16.09.2014 року по теперішній час (а.с.11).

Із витягу з протоколу №6 засідання житлової комісії Військової частини А1479 від 16.09.2014 року вбачається, що майора ОСОБА_1 разом із сім`єю у складі дружини та двох дітей зараховано як такого, який потребує поліпшення житлових умов у Військовій частині А 1479, на першочергову чергу з 16.09.2014 року на підставі рапорту від 16.09.2014 року та доданих до нього документів (а.с.12).

З довідки начальника будинкоуправління Військової частини А 1479 від 17.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 разом із дружиною, дочкою та сином зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до довідки АТ ’’Державний ощадний банк України’’ №503 від 11.11.2019 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не значаться в списках про право отримання житлового приватизаційного чеку за вказаними у даній довідці адресами. Житловий приватизаційний чек не використовували, в приватизації Державного житлового фонду участі не приймали.  

Як вбачається з витягу з протоколу №6 засідання житлової комісії Військової частини А 1479 від 27.06.2019 року (а.с.17) та з витягу з наказу командира Військової частини А 1479 №896 від 27.06.2019 року, ОСОБА_1 зі складом сім`ї чотири особи: дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , знято з квартирного обліку у військовій частині А 1479, у зв`язку зі звільненням з військової служби за пунктом ”к” (а.с.18).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2018 року, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років (а.с.6).

Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення з військової служби ОСОБА_1 мав стаж військової служби понад 20 років, перебував на квартирному обліку, отримує пенсію за вислугою років. За даних обставин суд першої інстанції вважав, що в даному випадку відсутні підстави для зняття позивача з квартирного обліку відповідно до ”Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями”, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 року № 380, оскільки пунктом 21 розділу VІ вказаної Інструкції не передбачено питання зняття військовослужбовців з квартирного обліку, які звільнені з військової служби на підставі пункту ”к”, а тому рішення житлової комісії Військової частини А 1479, оформлене протоколом №6 від 27.06.2019 року, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку разом із членами його сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку військової частини А 1479 є незаконним та відповідно таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року про задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.     

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі ”Вассерман проти Росії”, відповідно до якої, засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути ”ефективним”, як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Європейський Суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури,  в  тому  числі,  й  процесуальні  заборони  і  обмеження,  зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі ”МакКенн проти Сполученого Королівства” від 13 травня 2008 року пункт 50 (рішення у справі ”Кривіцька та Кривіцький проти України” від 02 грудня 2010 року).

За положеннями статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату, відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із статтями 34, 37 ЖК Української РСР, потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України ”Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п.1 статті 12 Закону України ”Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Пунктом 9 даної статті передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів статті 12 Закону України ”Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (п.1 Порядку).

Згідно з пунктом 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до пункту 24 Порядку, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4)подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (п.30 Порядку).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №487/5835/17, від 01.04.2020 року у справі № 638/5769/18, від 08.04.2020 року у справі №683/2197/18, від 19.05.2020 року у справі №683/2198/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 , який має статус учасника бойових дій (а.с.116), з 02.10.2001 року був зарахований в загальну чергу на квартирний облік для отримання житлової площі у Військовій частині А1479 складом сім`ї 4 особи, а з 16.09.2014 року включений в список осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як військовослужбовець, який прослужив 25 і більше календарних років (а.с.11,12), звільнений із військової служби у запас за п.п. ”к” п.2 ч.5 статті 26 Закону України ”Про військовий обов`язок і військову службу” (а.с.16), має календарну вислугу років у Збройних Силах України станом на 26.11.2018 року - 36 років 03 місяці 21 день (а.с.15), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , зважаючи на відсутність підстав, визначених законом, для зняття позивача з квартирного обліку.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач ОСОБА_1 не підпадає під жодну із категорій військовослужбовців, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1081, які залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла (звільнені з військової служби за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів, або проведенням інших організаційних заходів), оскільки, відповідно до положень Закону України ”Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. На момент звільнення з військової служби позивач мав вислугу на військовій службі 36 років 03 місяці 21 день, на загальний та першочерговий облік зарахований на законних підставах, житлом не забезпечений та житлової компенсації не отримував, є учасником бойових дій, і за даних обставин у відповідача були відсутні підстави для зняття позивача з квартирного обліку.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що підставою для звільнення ОСОБА_1 в запас було закінчення строку контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів, що позбавляє його права залишатись на квартирному обліку при Військовій частині А1479, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не узгоджуються із приписами вищезазначених норм права, які регламентують спірні правовідносини.

На думку апеляційного суду, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції встановленого статтею 275 ЦПК України строку розгляду справи. Оскільки, відповідно до приписів ч.2 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 31.03.2020 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які учасники справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                           П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини А1479 залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.  

Дата складення повної постанови - 08.10.2020 року.  

Головуючий:                                           Судді: