ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-6851/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді                                                              Матковської З.М.

при секретарі судового засідання                                        Подібка М.З.

з участю представників: позивача Мельник С.І., відповідача Карпин Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ПП «Лінкруст» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова  про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Лінкруст» звернулось до суду із позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень  - рішень № 0002252302/0/27964 та № 0002262302/0/227965 від 15.10.2009 року. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. В вході перевірки підприємства перевіряючими був зроблений невірний висновок  про те, що роботи з улаштування площадки з дорожніх плит на участку фронту зливу залізничних цистерн на території Львівської нафтобази не використовувались у  господарський діяльності підприємства,  у зв'язку із чим зайво було віднесено до складу валових витрат в 2 кварталі 2009 року будівельно –монтажні роботи в сумі  118130,00 грн.,   що призвело до  заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в квітні 2009 року  в сумі 23626,00 грн.

    В судовому засіданні представник  позивача позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

    Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

    01.10.2009р. працівниками ДПА у Львівській області та ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було складено акт № 26823/23-1/25544706 про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Лінкруст» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  та п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДПІ у Залізничному районі м. Львова було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002252302/0/27964 від 15.11.2009 року, яким ПП «Лінкруст» за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 29533,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 5907,00 грн.; № 0002262302/0/27965 від 15.11.2009 року, яким ПП «Лінкруст» за порушення п.п.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 23626,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 11813,00 грн.

    02.02.2009 року між ПП «Лінкруст» та  ПП «Вілмат-Електрик» укладено договір субпідряду № 24/03. Предметом договору є  виконання будівельно – ремонтних робіт з улаштування площадки з дорожніх плит на участку фронту зливу залізничних цистерн на території Львівської нафтобази.

    Відповідно до «Акту  приймання виконаних підрядних робіт  за квітень 2009 року» форми КБ-2в № 24/04  від 30.04.2009 року, ПП «Вілмат-Електрик» ( субпідрядник ) виконав, а ПП «Лінкруст» ( генпідрядник ) прийняв виконання робіт з улаштування площадки з дорожних плит на участку фронту зливу залізничних цистерн на території Львівської нафтобази на  суму 34500,00 грн., в т.ч. ПДВ 5750,00 грн.

30.03.2009 року між ПП «Лінкруст» та  ПП «Вілмат-Електрик» укладено договір субпідряду № 25/04. Предметом договору є  виконання будівельно – ремонтних робіт з улаштування площадки з дорожніх плит на участку фронту зливу залізничних цистерн на території Львівської нафтобази.

    Відповідно до «Акту  приймання виконаних підрядних робіт  за квітень 2009 року» форми КБ-2в № 25/04  від 30.04.2009 року, ПП «Вілмат-Електрик» ( субпідрядник ) виконав, а ПП «Лінкруст» ( генпідрядник ) прийняв виконання робіт з улаштування площадки з дорожних плит на участку фронту зливу залізничних цистерн на території Львівської нафтобази на  суму 107256,00 грн., в т.ч. ПДВ 17876,00 грн.

У відповідності до п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

    Відповідно до п.5.3.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь – які витрати, не підтверджені відповідними  розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення  податкового обліку.

При цьому ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну N 88 від 24.05.1995 р., не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім цього, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснення ним витрат саме у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Це стверджується і нормами п.5.11 ст.5 згаданого вище Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, встановивши правомірність віднесення до складу валових витрат  в 2-му кварталі 2009 року вартості будівельно – монтажних робіт, одержаних від ПП «Вілмат-Електрик», суд не погоджується з висновками акту перевірки про завищення податкового кредиту  виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, між ПП «Лінкруст» та  ПП «Вілмат-Електрик» укладено договори субпідряду № № 24/03 та 25/04, предметом яких є  виконання будівельно – ремонтних робіт з улаштування площадки з дорожніх плит на участку фронту зливу залізничних цистерн на території Львівської нафтобази.

Виконання та прийняття робіт підтверджується вказаними вище Актами форми КБ-2в та Розрахунками загально виробничих витрат до цих актів, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3.

Субпідрядником ПП «Вілмат-Електрик» було виписано ПП «Лінкруст» податкові накладні від 30.04.2009 року № 24/04 на суму 34500,00 грн., в т.ч. ПДВ 5750,00 грн. та від 30.04.2009 року № 25/04 на суму 107256,00 грн., в т.ч. ПДВ 17876,00 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість“, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цієї норми Закону податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) i основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість“ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті poбіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки акту перевірки щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з будівельно – монтажних робіт такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і такими що призвели до неправомірного встановлення порушення та до безпідставного донарахування податкового зобов’язання з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових ) санкцій.

Що стосується посилань ДПІ у акті перевірки на те, що вході перевірки не встановлено укладання угоди з Львівською нафтобазою, то таке спростовується наступним.

28 січня 2009 року між ВАТ «Концерн Галнафтогаз» ( замовник ) та ПП «Лінкруст» (підрядник ) укладено договір підряду, предметом якого є  улаштування площадки з дорожніх плит на участку фронту зливу залізничних вагоно-цистерн на території Львівської нафтобази ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за адресою м. Львів, вул. Пластова,1.

Як вбачається з договору підряду та вказаних вище договорів субпідряду між ПП «Вілмат-Електрик» та ПП «Лінкруст», предметом договору було  улаштування площадки з дорожніх плит на участку фронту зливу залізничних вагоно-цистерн на території Львівської нафтобази ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за адресою м. Львів, вул. Пластова,1. Посилання на вказані робити та місце їх виконання міститься і у  Актах приймання виконаних підрядних та субпідрядних робіт за квітень 2009 року, де зазначено «найменування будівництва та його адресу – улаштування площадки з дорожних плит та участку фронту зливу залізничних цистерн на території Львівської нафтобази».

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2  ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з огляду на викладене, позовні вимоги є частково підставними і обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення частково.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи з положень вказаної статті, суд вважає що оскаржувані податкові – повідомлення рішення підлягають визнанню їх протиправними з підстав зазначених у мотивувальній частині постанови.

Що стосується вимоги позивача про скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень, то така до задоволення не підлягає, оскільки визнання судом рішення суб’єкта владних повноважень, яке носить індивідуальний характер, протиправним не тягне за собою його скасування.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71- 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

      Позов задовольнити частково.

    Визнати протиправним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002252302/0/27964 від 15.10.2009 року.

    Визнати протиправним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002262302/0/27965 від 15.10.2009 року.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Лінкруст» судові витрати в сумі 3,40 грн.  

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в  разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України  - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст постанови виготовлений 02.04.2010 року.

Суддя                                                                                                         Матковська З.М.

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.