ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-7981/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2010 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді                                                              Матковської З.М.

при секретарі судового засідання                                        Подібка М.З.

з участю представників: позивача Бобенчик У.Б., відповідача Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради  до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова  про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення та визнання позивача таким, що не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів

в с т а н о в и в :

Відділ освіти Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернувся до суду із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0007881520/0/2616Р від 20.11.2009 року та визнати, що відділ освіти  Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що до відділу освіти застосовані штрафні санкції в розмірі 510 грн. за порушення терміну подання звітності по розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1-ий квартал 2009 року, 1-е півріччя 2009 року та 9 місяців 2009 року. Вказане рішення є необґрунтованим, оскільки відділ освіти  не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів із врахуванням положень ст. 48 Водного кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України № 1494 від 16 серпня 1999 року.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та просив позов задовольнити.

    Представник відповідача проти позову заперечив з наступних підстав. Якщо бюджетні підприємства, установи, організації використовують воду одночасно для задоволення власних потреб: питних, санітарно – гігієнічних цілей, а також використовують воду для здійснення діяльності у сфері громадського харчування ( приготування страв ), для здійснення лікувальних процедур тощо, то збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється на загальних підставах за всю фактичну використану воду з урахуванням обсягу витрат води у системах водопостачання. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

      ДПІ у Шевченківському районі м. Львова  проведено перевірку на предмет порушення терміну подачі ( неподання ) податкової звітності Відділом освіти Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради. За результатами перевірки складено АКТ № 249/15-3 від 18.11.2009 року, яким встановлено порушення терміну подання звітності «Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів» за  1-ий квартал 2009 року, 1-е півріччя 2009 року та 9 місяців 2009 року.

    На підставі вказаного вище акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова  винесено податкове повідомлення – рішення  від 20.11.2009 року № 0007881520/0/2616Р, яким встановлено порушення п.9.1. Інструкції «Про порядок обчислення та справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів»,  у зв'язку із чим визначено суму  податкового зобов'язання  510,00 грн. штрафних ( фінансових ) санкцій.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу і є платним.

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року N 1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року N 231/539/118/219, передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Таким чином, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу.

Позивач не здійснював і не здійснює  забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та не здійснював скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а отримував воду згідно  Попереднього договору  від 01.02.2009 року № 102352 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі укладеного з Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» та скидав стічні води в каналізацію  згідно умов договору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що  позивач не здійснював спеціальне використання водних ресурсів, а тому не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, що свідчить про протиправність донарахування податкового зобов'язання з плати за спеціальне використання водних ресурсів та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2  ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з огляду на викладене, позовні вимоги є частково підставними і обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення частково.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи з положень вказаної статті, суд вважає що оскаржуване податкове  повідомлення - рішення підлягає визнанню його протиправними з підстав зазначених у мотивувальній частині постанови.

Що стосується позовної вимоги про визнання відділу освіти таким, що не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, то така до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Виходячи з положень статей 105 та 162 КАС України, адміністративний суд не вправі встановлювати факти, зокрема визнавати позивача таким, що не є платником певного виду податку, платежу чи збору.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71- 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

      Позов задовольнити частково.

    Визнати протиправним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0007881520/0/2616Р від 20.11.2009 року.

    У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету на користь Відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради судовий збір у розмірі 3,40 грн.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в  разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України  - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст постанови виготовлений 02.04.2010 року.

Суддя                                                                                                         Матковська З.М.

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.