Ухвала

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 344/11719/18

провадження № 61-13491ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Будівельно-монтажного управління філії «Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд», Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та незаконно утриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Будівельно-монтажного управління філії «Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» (далі - БМУ філії «Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, незаконно утриманих коштів та переплати коштів по аліментах.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади ізолювальника-плівочника 4-го розряду філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» ПАТ «Укртрансгаз» за пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Проте всупереч статті 116 КЗпП у день звільнення йому не виплачено належні кошти та не повідомлено про розмір нарахованих сум. Лише 20 червня 2018 року йому перераховано 1 372,30 грн відпускних, а 27 червня 2018 року - 2 523,95 грн лікарняних. Вважав, що вказані виплати не є розрахунком при звільненні, оскільки їх цільове призначення інше. Крім того, з нього було незаконно утримано додаткове благо у розмірі 2 117,75 грн. Тому оскільки повний розрахунок з ним не проведено відповідно до статті 117 КЗпП України, просив стягнути з підприємства середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Також з вини підприємства станом на 01 червня 2018 року виникла переплата стягнутих з нього аліментів у розмірі 10 189,28 грн, з яких 6 683,28 грн -сума, від якої його звільнено за рішенням суду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2019 року до участі в справі у якості співвідповідача залучено Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз»).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 145 456,08 грн за період з 04 травня 2018 року по 10 березня 2020 року та 10 189,28 грн загальної суми переплати коштів по сплаті аліментних платежів станом на 01 червня 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що власником без поважних причин не виплачено позивачу всіх належних йому сум при звільненні, зокрема по лікарняних листках. Крім того суд вважав, що відповідачем при нарахуванні сум аліментів, які підлягали до стягнення за рахунок сум доходів позивача, було допущено порушення та безпідставно проведено відрахування із заробітної плати на погашення заборгованості позивача у розмірі 6 683,28 грн та переплату у розмірі 3 505,98 грн. Встановивши факт переплати за аліментними платежами, невчасний розрахунок та затримку у виплаті коштів за лікарняними листками, суд вирішив стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період 462 робочі дні (з 04 травня по 10 березня 2020 року), виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 314,84 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 березня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та незаконно утриманих коштів скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 9 445,20 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 травня 2018 року по день фактичного розрахунку 20 червня 2018 року з урахуванням всіх обов`язкових платежів. У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення незаконно утриманих коштів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи судове рішення та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції керувався тим, що затримка розрахунку при звільненні становить 30 робочих днів (з 05 травня по 19 червня 2018 року), розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 314,84 грн, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає до стягнення на користь позивача складає 9 445,20 (30 днів х 314,84 грн). При цьому, відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення переплати коштів за аліментами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами, що з вини підприємства, яке як вбачається з матеріалів справи належним чином відповідно до вимог державного виконавця здійснювало відрахування з заробітної плати, виникла переплата аліментів, відображена в розрахунку державного виконавця.

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 157 763,11 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Будівельно-монтажного управління філії «Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд», Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та незаконно утриманих коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик