Головуючий в 1 інстанції - Никифоряк Л.П.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                            Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                 П О С Т А Н О В А

     Іменем України

19 червня 2007 року                                                                             справа № 22-а-475/07

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

ВСТАНОВИЛА:

31.03.2006 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що відповідачем, який відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, порушені його права.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що з 02.11.1954 року по 14.11.1957 року він проходив військову службу в рядах Радянської армії (3 роки 12 днів), з 09.12.1957 року по 20.07.1974 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ СРСР (16 років 7 місяців 11 днів).

Як зазначив позивач його загальний стаж склав 47 років 3 місяці 26 днів і він є пенсіонером за віком з 03.11.1994 року.

В подальшому на підставі ст. 12 п «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» позивач 23.02.2006 року звернувся до відповідача з проханням призначити йому пенсію за вислугу років замість пенсії за віком, в чому йому було відмовлено.

Позивач просив зобов'язати Управління внутрішніх справ України в Донецькій області призначити пенсію за вислугою років.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 вересня 2006 року у задоволені позову було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на момент звільнення з служби в органах внутрішніх справ, тобто станом на 20.07.1974 року не мав 25 календарних років загального трудового стажу і не досяг 45 річного віку, а тому він не має права на призначення пенсії на умовах п «б» ст. 12 Закону.

            Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом застосовані норми п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 04.04.2006 року, що набрав чинності з 29.04.2006 року, а згідно вказаних норм потрібно було застосовувати п. «б» ст. 12 Закону України від 04.07.2002 року № 51-ІV, діючого на момент подання заяви в суд (до 20.04.2006 року).

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню із скасуванням судового рішення та ухваленням нового рішення в справі, з наступних підстав.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що відповідно до військового квитка ОСОБА_1 проходив військову службу в рядах радянської Армії з 02.11.1954 року по 14.11.1957 року.

Згідно копії трудової книжки позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 09.12.1957 року по 20.07.1974 року, в подальшому працював на різних підприємствах.

Як вбачається із виписки з наказу від НОМЕР_1 від 15.07.1974 року, ОСОБА_1 звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 УВС Горлівського міськвиконкому з 20.07.1974 року за ст. 69 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На момент звільнення ОСОБА_1його загальний трудовий стаж становив 19 років 7 місяців 23 дня, вислуга в органах внутрішніх справ 16 років 7 місяців 11 днів.

Відповідно до пункту “б” частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції Закону України від 23.11.1995 року право на пенсію за вислугою строків служби мають особи офіцерського складу та особи середнього, старшого і вищого складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров'я і на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Таким чином, Законом у зазначеній редакції встановлена вимога про те, що особа, якій надається право на пенсію за вислугою строків служби повинна відповідати встановленим наведеною нормою вимогам саме на день звільнення.

Згідно пункту “б” частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції Закону України від 04.07.2002 року право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Тобто, в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в наведеній редакції була скасована вимога про те, що особа, якій надається право на пенсію за вислугу років, має відповідати встановленим пунктом “б” частини першої статті 12 даного Закону вимогам саме на дату звільнення.

Згідно пункту “б” частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції Закону України від 04.04.2006 року Законом знову встановлена вимога про те, що особа, якій надається право на пенсію за вислугою строків служби, повинна відповідати встановленим наведеною нормою вимогам саме на день звільнення.

Як видно з матеріалів справи, на час звернення позивача за призначенням пенсії 22.02.2006, він відповідав вимогам вищезазначеної статті Закону, що надає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічна позиція наведена Верховним Судом України в постановах від 07.11.2006 року у справах за позовами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії.

Зазначені обставини є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 20.09.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління внутрішніх справ в Донецькій області “про призначення пенсії за вислугою років” - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов”язати УМВС України в Донецькій області призначити Кудлаєву Петру Трохимовичу пенсію за вислугу років за п. “б” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

            Головуючий:

            Судді: