Справа № 2- А – 2993/2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 квітня   2010 року                                                                             місто  Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі головуючого - судді Кондратенко М.В., розглянувши у в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов’язання виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни ,-

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся  до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що є дитиною війни – народився 25 жовтня 1944 року, а тому згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй має виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01.01.09р. - 498 грн. Відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі і щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, тому просить визнати його дії неправомірними. Позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку як дитині війни у розмірах, встановлених законом за 2009 рік, а саме в розмірі 1305 грн. 60 коп.  в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу.

          В судове засідання позивач не з’явився, просив  розглянути справу за його  відсутності.

          В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. В письмових запереченнях на позовну заяву зазначили, 01.01.2006 року набрав чинності ЗУ № 2195-VI від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (Закон № 2195), відповідно до ст..1 якого, позивач має статус «Дитини війни». Ст.6 Закону № 2195 передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст.7 цього Закону передбачено, що механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади, до яких належить Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Згідно з чинним законодавством та Положенням про Пенсійний фонд України, його територіальні органи здійснюють виплату пенсій громадянам, які призначені відповідно до Законів України, які регламентують пенсійне забезпечення, зокрема: Закон України від 09.07.2003р. № 1058 – VI «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ЗУ  від 05.11.1991 року № 1788 «Про пенсійне забезпечення» та деякі соціальні закони. Пункт 9 Положення про Пенсійний фонд України передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. З прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» внесено зміни щодо встановлення та виплати підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки іншого чинним законодавством не передбачено. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», затверджені розміри надбавок дітям війни: 01.10.08 по 31.12.2009 року – 49 грн. 80 коп. по теперішній час. В зв’язку з тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансування виплат по даному Закону з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України просить в позові відмовити.

          Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження.

          Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

            Судом встановлено, що позивач  має статус «Дитина війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення за № 454740 від 08.02.2005 року   (а.с.6),  перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

          В 2009 році відповідач здійснював виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 49 грн. 80 коп. щомісячно згідно з постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

              Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно з ст.7 цього Закону фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Відповідно до чинного законодавства України та Положення про Пенсійний фонд України його територіальні органи здійснюють виплату пенсій громадянам, які призначені відповідно до законодавства, що регламентує пенсійне забезпечення.

              В пункті 5 зазначено, що рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляданні ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.

           Згідно з ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Згідно ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

            Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчого влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

            Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.  

            Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

            Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

            Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

      Пунктом 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було встановлено, що Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту")  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи  державної  соціальної допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ці зміни були внесені до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 41 розділу 2 вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними.

        Отже, відповідач з 01.01.2009 року мав діяти у відповідності з приписами норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році, , нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В 2009 році  виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії: за січень  – 498х30%=149,4 грн ; за лютий - 498х30%=149,4 грн ; за березень - 498х30%=149,4 грн; за квітень - 498х30%=149,4 грн; за травень - 498х30%=149,4 грн; за червень 498х30%=149,4 грн; за липень 2009 498х30%=149,4 грн.; за серпень - 498х30%=149,4 грн; за вересень  498х30%=149,4 грн; за жовтень 498х30%=149,4 грн. ; за листопад -573х30% =171,90, за грудень -573х30% =171,90 грн., а всього - 1837,80 грн.

         Тобто за 2009 рік виплаті підлягають суми доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

         Згідно абзаці 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладене обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів  Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

         Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органу, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

         Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови  в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

         З огляду на встановлені факти та положення законів суд вважає, що права позивача порушені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та необхідно зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Сумському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р., Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008р., ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

              Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  в розмірі з урахуванням проведених виплат.

               Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський  районний суд  м. Суми протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня складення постанови.    

                                       Суддя                                               М.В.Кондратенко