ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

15 жовтня 2020 року

м. Харків

справа № 640/10831/19

провадження № 22-ц/818/2635/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Котелевець А.В. Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання – Супрун Я.В.

учасники справи:

позивач – заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради ,

відповідач – ОСОБА_1 ,

третя особа – Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про витребування доказів,

установив:

У травні 2019 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до ОСОБА_1 і просив: визнати договір купівлі – продажу №1012 від 14.04.2017 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , який посвідчений ПН ХМНО Харченко Л.Л. недійсним, скасувавши його державну реєстрацію; визнати договір купівлі – продажу № 1633 від 07.07.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який посвідчений ПН ХМНО Орловською В.Г. недійсним, скасувавши його державну реєстрацію; визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відумерлою, та передати її у власність територіальної громади м. Харкова в особі ХМР; стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42018220000000755 від 04.07.2018 року, в рамках якого розслідується епізод за ч.4 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 . В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до договору продажу від 14.04.2017 року №1012 ОСОБА_3 продав належну йому на праві власності квартиру за вищевказаною адресою ОСОБА_4 . ПН ХМНО Харченко Л.Л. було посвідчено вказаний договір та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 , індексний №34825455 від 18.04.2017 року. У подальшому, за договором купівлі–продажу від 07.07.2017 року №1633 ОСОБА_4 відчужив зазначену квартиру на користь ОСОБА_1 . Вказаний договір посвідчено ПН ХМНО Орловською В.Г., якою прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 , індексний номер: 36044360 від 07.07.2017 року. Згідно з актовим записом про смерть №5156 від 07.04.2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.05.2006 р. № НОМЕР_1 -ц, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР, ОСОБА_3 був єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач наголошував, що в момент вчинення правочину, а саме при укладенні договору купівлі–продажу від 14.04.2017 року ОСОБА_3 був померлим, що свідчить про відсутність в нього цивільної право та дієздатності. Крім того, договори від 14.04.2017 року та 07.07.2017 року суперечать вимогам ст. ст. 655, 658 ЦК України. Зазначив, що ОСОБА_4 у дійсності не набув права власника за договором від 14.04.2017 року, оскільки фактично не придбав квартиру у померлого ОСОБА_3 . Відповідно, ОСОБА_4 не володів правом продажу спірної квартири й на момент укладення договору від 07.07.2017 року. Також зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до актового запису про смерть №5659 від 12.04.2018 року. Крім того, спірна квартира не могла бути предметом договору купівлі–продажу від 07.07.2017 року, оскільки на час укладення цього договору мала ознаки відумерлої спадщини. ОСОБА_3 був одинокою особою, що підтверджується показаннями свідків та колег по роботі. Після його смерті родичі до прокуратури для видачі тіла для поховання не звертались. За інформацією 8 ХДНК від 28.12.2018 року до нотаріальної контори поштою 10.10.2017 р. надійшла про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 від ОСОБА_5 , адреса мешкання: АДРЕСА_3 . Разом з тим, з підстав того, що справжність підпису ОСОБА_5 не було засвідчено нотаріально, вказану заяву прийнято не було.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа–Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.04.2017 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_4 – з іншої, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №1012.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Харченко Л.Л., Харківський міський нотаріальний округ про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1012 від 14.04.2017 року.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017 року недійсним, скасування рішення про його державну реєстрацію, визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що на час укладання спірного договору від 14.04.2017 року, продавець вже помер, внаслідок цього припинилися його правоздатність. Вказане свідчить, що перехід права власності відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним в контексті правил ст. 215 ЦК України. Оскільки ОСОБА_3 не мав процесуальної дієздатності на відчуження квартири АДРЕСА_1 , тобто право власності на зазначену квартиру ОСОБА_4 набув на підставі договору купівлі-продажу, визнаного недійсним, а тому на момент укладання договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 не мав необхідного обсягу повноважень власника квартири. Отже, договір купівлі-продажу № 1633 від 07.07.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який посвідчений ПН ХМНО Орловською В.Г. не відповідає вимогам закону, а тому підстав для визнання цього договору недійсним є неналежним способом захисту, оскільки такий спосіб захисту з огляду на положення статей 15, 16 ЦК України за наведених обставин не є ефективним. Разом з тим, прокуратура не зверталась до суду з вимогою про встановлення нікчемності правочину; вимога про застосування наслідків недійсного правочину не була заявлена у встановленому порядку, а тому за правилами статті 13 ЦПК України не може бути предметом розгляду і щодо неї не може бути ухвалено рішення. Громадянка ОСОБА_5 звернулась в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , в складі якої є нерухоме майно, яке є предметом розгляду, проте свідоцтва про право на спадщину за законом не отримала, а тому в даному випадку відсутня сукупність обставин передбачених ст. 1277 ЦК України для визнання спадщини відумерлою. Клопотань про залучення ОСОБА_5 у якості співвідповідача стороною позивача заявлено не було, а відповідно до положень ст. 51 ЦПК України вирішення цього питання відбувається виключно за клопотанням позивача.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області, кий діє в інтересах Харківської міської ради, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволені позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та той факт, що до теперішнього часу підозру у незаконному заволодінні спірною квартирою будь-яким особам, у тому числі ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , не повідомлялось, вироки з цього приводу відсутні.

Попередній власник квартири, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а продавець за останнім правочином, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . У свою чергу, представник відповідача, ОСОБА_1 , під час судового розгляду наполягала на законності укладення договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017, оскільки він був нотаріально посвідчений, ОСОБА_4 надав нотаріусу правовстановлюючі документи на квартиру, а ОСОБА_1 передала обумовлену сторонами суму коштів за придбання квартири ОСОБА_4 . Таким чином, відсутні докази умислу сторін договору від 07.07.2017 на порушення публічного порядку, а сам договір є оспорюваним в силу ч.3 ст.215 ЦК України. Крім того, суд не визнав нікчемним перший правочин - договір купівлі- продажу від 04.04.2017, а визнав його саме недійсним на підставі чч.1,3 ст.215 ЦК України. Тому неправильним є висновок суду щодо другого правочину від 07.07.2017, який прямо протилежний висновку суду щодо першого правочину.

Як підставу для відмови у визнанні квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною суд зазначив, що Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №720/2017 за заявою  ОСОБА_5  від 30.09.2017, що надійшла  поштою до нотаріальної контори 10.10.2017, де заявник повідомляє про  прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Судом не взято до уваги лист нотаріальної контори від 10.10.2017, яким ОСОБА_5 повідомлено про необхідність надіслати заяву про прийняття спадщини, оформлену належним чином (тобто за умови нотаріального посвідчення справжності її підпису) або з`явитись особисто до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Інших заяв про прийняття/відмову від спадщини не надходило, документів на підтвердження підстав для закликання до спадкування у заявниці у заведеній спадковій справі немає. Свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджується листом нотаріальної контори від 28.12.2018 за №5934/01-16 та інформаційними довідками зі Спадкового реєстру. До позову долучений рапорт прокурора від 30.01.2019 про телефонну розмову із ОСОБА_5 , яка повідомила, що чоловіка на прізвищем « ОСОБА_3 » вона не знає та ніколи не бачила. У даному цивільному спорі ОСОБА_5 не має жодного правового зв`язку із померлим ОСОБА_3 . Крім того, суд не взяв до уваги письмові докази того, що ОСОБА_3 був одинокою особою, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_7 (сусіда померлого) та ОСОБА_8 (директора Харківської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів №76 Харківської міської ради, де працював за життя ОСОБА_3 ). Після його смерті родичі до прокуратури для видачі тіла для поховання не звертались. Тіло померлого було видане для поховання ОСОБА_8 , тобто він похований за рахунок школи, в якій працював.

До апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів щодо наявності спадкоємців ОСОБА_4 .

Заява мотивована тим, що однією з позовних вимог позивача є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Незалучення до участі у справі особи, у якої ОСОБА_1 придбала квартиру, та яка отримала він неї грошові кошти, в розмірі вартості квартири, позбавляє суд застосувати в повному обсязі наслідки визнання правочину недійсним у випадку задоволення позову. В зв`язку з необхідністю визначення вичерпного кола осіб, які мають бути притягнуті до участі у справі, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, встановлення об`єктивної істини у справі, представник апелянта вважає необхідним встановити спадкоємців, які прийняли спадщину, в тому числі фактично, після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим просить задовольнити клопотання.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що клопотання про витребування доказів підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною 2 статті 116 ЦПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі, за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною першою статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 ЦК України).

Відповідно до положень частини першої статті 55ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є визнання договорів купівлі-продажу від14.04.2017, 07.07.2017 недійсними та витребування спірного майна шляхом передачі у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради. Стороною спірних договорів купівлі-продажу був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року у задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Чижиченко О.Є. про витребування доказів відмовлено.

Враховуючи предмет позову та відсутність в матеріалах справи відомостей щодо спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , колегія суддів вважає, що клопотання адвоката Чижиченко О.Є. підлягає задоволенню шляхом витребування з Першої Харківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ч.3 ст.84 ЦПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує відповідні докази.

Керуючись ст. 84, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Витребувати з Першої Харківської державної нотаріальної контори (м. Харків, майдан Конституції, 1 Палац праці, 7 підїзд, 4 поверх, 61003) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Повний текст ухвали складений 15 жовтня 2020 року.

Головуючий                                                         О.Ю. Тичкова

Судді                                                                         А.В. Котелевець

                                                                      Н.П. Пилипчук