ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.07.06 р.                                                                               Справа № 17/158                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство», м. Маріуполь

до відповідача: Регіонального відділення фонду державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк

третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Флот Донбасу», м. Маріуполь

про стягнення суми 162’748,67 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Мащенко А.Г., Злобін В.М., Кожухов О.І. (у судове засідання 04.07.2006р. не з’явились)

від відповідача: Вороніна Є.О

та третьої особи: Надельнюк Р.О., Такаджи Є.Ф.

СУТЬ СПОРУ:

Орендне підприємство «Азовське морське пароплавство» звернулося з позовом до Регіонального відділення фонду державного майна України у Донецькій області про стягнення суми 162’748,67 грн. вартості майна – залишків палива, мастила, прісної води у зв’язку із неправомірними, на думку позивача, діями відповідача по достроковому виведенню суден «Знамя Октября» («Sea Albatross»), «Добруш» з оренди.

Під час розгляду справи підстави чи предмет позову не змінювались.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норму ст.ст. 386, 387, 393, 631 Цивільного кодексу («ЦК») України; умови п. 4.3. договору оренди № Д-1843 від 02.06.1993р.; незаконність дій відповідача при достроковому виведенню зазначених суден з оренди.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість та – безпідставність.

                    Ухвалою від 05.06.2006р. господарський суд за клопотанням відповідача залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Флот Донбасу», яки у своєму поясненні проти задоволення позову заперечував з посиланням на відсутність будь-яких правових підстав для вимог по сплаті спірної суми з відповідача..

З метою всебічного та повного з’ясування усіх обставин справи судом із архіву господарського суду Донецької області ухвалою від 05.06.2006р. були витребувані матеріали справи № 10/218пд, про визнання недійсними додаткової угоди № 6 від 29.11.2002р. до договору оренди цілісного майнового комплексу № Д-1843 від 02.06.1993р. та – акту прийняття-передачі майна від 24.01.03р., які були досліджені судом під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справ № 17/158 та № 10/218пд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

02.06.1993р. між Організацією орендарів, створеною членами трудового колективу державної суднохідної компанії «Азовське морське пароплавство», та Фондом державного майна України був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу № Д-1843 від 02.06.1993р. (далі – «договір оренди»), згідно якого організації орендарів у оренду був переданий цілісний майновий комплекс державної суднохідної компанії «Азовське морське пароплавство» (а.с. 11-18). У тому числі до складу переданого майна увійшли морські судна «Знамя Октября» (перейменоване в подальшому у «Sea Albatross») та «Добруш»

29.11.2002р. між відповідачем та організацією орендарів була укладена додаткова угода № 6 до договору оренди (а.с. 121-122), за якою орендоване майно, у тому числі й зазначені судна були повернуті орендодавцю

Зважаючи на те, що:

-          виведення зі складу орендує мого майна суден «Знамя Октября» та «Добруш» було здійснено на підставі 29.11.2002р. між відповідачем та організацією орендарів була укладена додаткова угода № 6 до договору оренди та Наказу відповідача № 71 від 24.01.03р. та 178 від 18.02.03р., які у встановленому порядку незаконними чи недійсними не визнані;

-          договір оренди укладався між Фондом державного майна України та Організацією орендарів, яка є самостійною юридичною особою відповідно до Положення «про організацію орандарів Азовського морського пароплавства» (а.с. 130-134), зареєстрованого Розпорядженням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів м. Маріуполя № 432 від 15.03.1993р.;

-          позивач не довів, що він є законним набувачем прав та обов’язків Організації орендарів за договором оренди – відтак, будь-які положення договору, у тому числі й п. 4.3, на позивача не поширюються, адже позивач є самостійною юридичною особою;

-          згідно п. 5 додаткової угоди № 6 від 29.11.02р. до договору оренди в редакції додаткової угоди № 7 до договору оренди від 03.12.2002р. (а.с. 123-124) Орендодавець (яким на той час став відповідач), а також треті особи, яким може бути передано в оренду державне майно, що орендувалося за договором оренди, не несуть ніяких зобов’язань, пов’язаних із господарською діяльністю та орендою цього майна;

-          протоколом № 1 засідання Ради організації орендарів «Азовського морського пароплавства» від 05.02.2003р. (а.с. 125-126) дії особи, яка підписала додаткову угоду № 6 від 29.11.02р. до договору оренди, були схвалені;

-          норми ст.ст. 386, 387 ЦК України визначають засади захисту права власності, у тому числі й шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, а позивач належними доказами не довів: по-перше, що спірне майно знаходиться чи знаходилося у відповідача; по-друге, що позивач є власником спірного майна;

-          позивач належними доказами не довів, що у відповідача виникли перед позивачем зобов’язання щодо перерахування спірної суми,

господарський суд вважає вимоги позивача безпідставними, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати відносяться на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82 - 84 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

     

          

Суддя                                                                         Татенко В.М.