КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 376/675/19 Головуючий у суді першої інстанції: Віговський С.І.

Номер провадження: 22-ц/824/1486/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів: Білич І.М., Сержанюка А.С.,

при секретарі - Перебитюку А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ :

В Сквирський районний суд Київської області звернулася ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 (далі - відповідач) не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну (негативну) інформацію, що не відповідає дійсності, порочить гідність, честь та ділову репутацію заступника директора з навчально-виховної роботи Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок», що розповсюджена ОСОБА_1 під час робочої наради ОСОБА_2 та вчителів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у Малолисовецькому навчально-виховному комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок», у січні 2019 року, шляхом публічного вибачення перед ОСОБА_2 та шляхом надання вчителям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 письмового спростування недостовірної (негативної) інформації про встановлення факту, що ОСОБА_2 підробляє табелі робочого часу вчителів та технічного персоналу Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» для корупційного виведення бюджетних коштів з району і підкупила дільничного інспектора Сквирського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тригубчука В.М. щоб дільничий не розслідував заяву ОСОБА_1 на ОСОБА_2 про вчинення злочинів.

Стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 17 000 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що в період з грудня 2018 року по січень 2019 року ОСОБА_1 декілька разів подавав на неї до Сквирського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та Білоцерківського відділу прокуратури заяви про начебто вчинення останньою злочинів, а саме щодо підробки шкільних табелів робочого часу та підкупу слідчого.

За жодною із поданих заяв, ніяких ознак злочину виявлено не було.

Однак, на цьому відповідач не зупинився та декілька разів особисто зявлявся до Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» та вимагав від неї добровільно звільнитися зі школи.

Крім зазначеного, у січні 2019 року ОСОБА_1 вкотре прийшов до Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» та без запрошення зайшов в кабінет, в якому вона проводила робочу нараду з вчителями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у їх присутності заявив, що вона вже на має тут бути, адже мала бути звільнена за вчинені злочини. Після цього ОСОБА_1 заявив, що вона підробляє табелі робочого часу вчителів та технічного персоналу школи для завищення заробітних плат та виведення бюджетних коштів з району. Окрім того ОСОБА_1 заявив, що ОСОБА_2 підкупила дільничого інспектора Сквирського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тригубчука В.М. , щоб дільничий не розслідував його заяву про вчинення злочинів. Додатково ОСОБА_1 заявив присутнім вчителям, що вона не має права обіймати жодних посад у школі та вже мала бути звільнена, адже її вина у вчиненні даних злочинів вже фактично встановлена, що начебто підтверджується його заявами та розслідуванням. Для додаткового підтвердження своїх слів, ОСОБА_1 роздав вчителям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копію своїх заяв до Сквирського відділу Білоцерківської прокуратури вих. № 72 від 05 грудня 2018 року та № 73 від 09 січня 2019 року з результатами розслідування, яке ОСОБА_1 провів особисто і на підставі якого встановлена її вина у вчиненні злочинів

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Зобовязано ОСОБА_1 не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну (негативну) інформацію, що не відповідає дійсності, порочить гідність, честь та ділову репутацію заступника директора з навчально-виховної роботи Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» ОСОБА_2 , що розповсюджена 22 січня 2019 року, під час робочої наради ОСОБА_2 та вчителів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у Малолисовецькому навчально-виховному комплексі «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок», шляхом надання вчителям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 письмового спростування недостовірної (негативної) інформації про встановлення факту, що ОСОБА_2 підробляє табелі робочого часу вчителів та технічного персоналу Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» для корупційного виведення бюджетних коштів з району і підкупу дільничного інспектора Сквирського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тригубчука В.М.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначив, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року є необґрунтованим та незаконним унаслідок неповного з`ясування фактичних обставин справи, недоведеності позивачем обставин, які мають значення для справи, що потягло за собою порушення норм матеріального та процесуального права. Вказав на те, що таке рішення суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності та моральним засадам суспільства. На думку ОСОБА_1 , вимога суду першої інстанції про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну (негативну) інформацію, що не відповідає дійсності, порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_2 шляхом надання вчителям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмового спростування недостовірної (негативної) інформації не відповідає приписам ст. ст. 16, 277 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 заперечувала щодо вимог апеляційної скарги, так як вважає, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року є законним та обгрунтованим ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом усіх обставин справи та на підставі належних та допустимих доказів. Звернула увагу суду на те, що ОСОБА_1 намагається спотворити реальні обставини справи, а також факти, що підтверджують його вину, і які вже були встановлені постановою Сквирського районного суду Київської області від 13 лютого 2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року у адміністративній справі № 376/336/19, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство щодо позивача та інших учителів.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям у справі постанови про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

В ст. 263 ЦПК України вказано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , Сквирський районний суд Київської області виходив з того, що свої позовні вимоги, позивач обгрунтовує принципом презумції невинуватості, вимогами ст. ст. 201, 277, 297 ЦК України, те, що відповідачем поширено стосовно ОСОБА_2 інформацію, яка не відповідає дійсності та є недостовірною, порочить гідність, честь та ділову репутацію.

З висновком Сквирського районного суду Київської області колегія суддів не погоджується, вважає його помилковим так як він зроблений судом без належного дослідження доказів у справі.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 01 вересня 2017 року і на даний час працює у Малолисовецькому навчально-виховному комплексі «ЗОШ - I-III ступенів - дитячий садок» на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи.

У період з грудня 2018 року по січень 2019 року ОСОБА_1 декілька разів подавав на позивача до Сквирського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та Білоцерківського відділу прокуратури заяви про вчинення позивачем злочину щодо підробки шкільних табелів робочого часу та підкупу слідчого. За жодною із поданих заяв, ознаки злочину правохоронними органами не виявлялися.

Відповідач, 22 січня 2019 року після дванадцятої години, без запрошення прийшов до учительського кабінету Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ I-III ступенів - дитячий садок» по вул. Центральна, 7, в с. Малі Лисівці, Сквирського району, Київської області, в якому, позивачем проводилась нарада з вчителями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на якій обговорювалися робочі питання, в присутності яких заявив, що ОСОБА_2 не має тут бути адже повинна бути звільнена за вчинені злочини, у присутності вказаних осіб, звинувачував позивача в тому, що вона підробляє табелі робочого часу вчителів, пише години робочого часу вчителям, вихователям та технічному персоналу, які їх не відробляють для завищення заробітних плат, виведення бюджетних коштів з району, також звинувачував позивача, що на канікулах вчителі не ходять на роботу, завив, що вона підкупила дільничого інспектора Сквирського відділення поліції, Головного управління Національної поліції в Київській області Тригубчука В.М. щоб він не розслідував його заяву на ОСОБА_2 про вчинення злочину, вказував на те, що її вина у вчиненні злочинів вже фактично встановлена, що підтверджується його заявами та розслідуванням, пред`являв вчителям та позивачу його звернення до Сквирського відділу Білоцерківської прокуратури за вих. № 72 від 05 грудня 2018 року та за вих. № 73 від 09 січня 2019 року з результатами розслідування, яке відповідач провів особисто і на підставі якого нібито встановлена вина позивача у вчиненні злочину.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

В частинах 1, 5 - 7 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З довідки Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» № 01-09/674 від 21 серпня 2020 року, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи, вбачається, що ОСОБА_2 у період з 14 січня 2019 року по 25 січня 2019 року проходила курс підвищення кваліфікації у вказаному навчальному закладі у місті Біла Церква, Київської області, у складі групи слухачів курсів підвищення кваліфікації з проблеми «Наступність та інноваційні процеси в закладах загальної середньої освіти», группа, у складі якої перебувала ОСОБА_6 , 22 січня 2019 року навчалася за затвердженим розкладом з 08 год. 30 хв. до 14 год. 40 хв.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що за таких обставин не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, які прийняті до уваги судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні у справі судового рішення пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , постанови Сквирського районного суду Київської області від 13 лютого 2019 року та Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, за те, що перебуваючи по вул. Центральна, 7, в с. Малі Лисівці, Сквирського району, Київської області, біля приміщення та в приміщенні Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ I-III ступенів - дитячий садок» 22 січня 2019 року вчинив хуліганські дії щодо працівників Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ I-III ступенів - дитячий садок», так як пояснення вищевказаних свідків щодо того, що позивач 22 січня 2019 року знаходилась на робочому місці, в приміщенні навчального закладу, і відносно неї відповідач розповсюджував інформацію, яка порочить честь, гідність та її ділову репутацію, спростовуються довідкою Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» № 01-09/674 від 21 серпня 2020 року, а постанови Сквирського районного суду Київської області від 13 лютого 2019 року та Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП не підтверджують факту того, що відповідач, 22 січня 2019 року поширював щодо позивача під час робочої наради у приміщенні Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ I-III ступенів - дитячий садок» недостовірну інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .

Колегією суддів також не приймаютьс до уваги доводи представника позивача про те, що 22 січня 2019 року ОСОБА_2 , у зв`язку з виробничою необхідністю перебувала на робочому місці в приміщенні Малолисовецького навчально-виховного комплексу «ЗОШ I-III ступенів - дитячий садок», так як вони також спростовуються вищевказаними доказами.

Аналізуючи вищенаведені норми закону та те, що позивачем не доведено в судовому засіданні обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і запереченю, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню,а рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року скасуванню з прийняттям у справі постанови про вдмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року скасувати.

Прийняти у справі постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

А.С. Сержанюк