- 1 -

                                                                                                                                 № 2-246/10

                                              Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                                                  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                                                        ( заочне )

12.04.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової  Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

з участю представника позивача-адвоката ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири,

                                          В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, в якому зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.11.2001р. відповідачеві належала квартира АДРЕСА_1. В червні 2002р. відповідач виявив бажання продати вказану квартиру, вони з дружиною прийняли його пропозицію і домовились про ціну квартири, порядок розрахунків та переоформлення квартири. Предмет договору – квартира, був ними визначений, також визначена ціна – 10 000грн.

Так як в той час ні в нього, ні у відповідача не було вільних коштів для нотаріального оформлення договору, вони 08.06.2002р. уклали письмовий договір купівлі-продажу вказаної квартири, згідно з яким він сплатив відповідачу визначену ними ціну за квартиру (10 000грн.), а відповідач передав їм ключі від квартири та правовстановлюючі документи на квартиру (договір купівлі-продажу від 26.11.2001р.,технічний паспорт та домову книгу).

Нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вони домовились в майбутньому,  коли з’являться для цього вільні кошти.

В подальшому відповідачем була видана довіреність на право розпорядження квартирою на ім’я його дружини – третьої особи по справі ОСОБА_2 ОСОБА_2 вони з дружиною вирішили, що нотаріально будуть оформляти своє право власності на квартиру в частинах по ? частині на кожного і так як дружина не могла за довіреністю це вчинити, то за довіреністю ніяких дій ними не вчинялось.

Вони неодноразово звертались до відповідача з проханням нотаріально переоформити на них вказану квартиру, але він, посилаючись на різні причини, в м. Вільногірськ не приїзжає і ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, в зв’язку з чим він звертається до суду.

Позивач зазначає, що фактично між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, так як вони досягли згоди по всім умовам договору - предмет договору, ціна, порядок розрахунків, сплатили відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000грн., отримали від нього ключі та правовстановлюючі документи і вселились в квартиру за його згодою, безперешкодно користуються нею до цього часу на протязі семи років і ніяких претензій стосовно цього від відповідача не отримували, що видно з наданих до позову доказів.

Він постійно проводить поточні ремонти в квартирі і сплачує за комунальні послуги, тобто фактично користується квартирою як власник.

В спірній квартирі по паспортному обліку зареєстрований тільки  відповідач, тому у разі задоволення позову нічиї права не порушуються.

Позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою – АДРЕСА_2, укладений між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 08.06.2002р. в м. Вільногірську Дніпропетровської області.

Відповідач в судове засідання не з’явився, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений   про  дату  та  місце   розгляду   справи.   В  матеріалах  справи  є  відомості  про

                                                                       - 2 -

направлення судом судових повісток,  останнім  разом  відповідач  був  повідомлений про дату розгляду справи шляхом розміщення об’яви через засоби масової інформації  (а.с.16-21,27). Від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки в судове засідання.

У відповідності до ст.224 ЦПК України, з врахуванням зазначених вище обставин суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого  представник позивача не  заперечує.

Позивач в судовому засіданні участі не приймав, надав заяву з проханням розглядати дану справу за його відсутності, з участю його представника – адвоката ОСОБА_1 (а.с.22).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що він підтримує позов повністю. Всі викладені в позові факти знайшли своє підтвердження. Між сторонами було укладено письмовий договір купівлі-продажу для підтвердження факту розрахунку. Також в матеріалах справи є довіреність відповідача, тобто вона прирівнюється до генеральної довіреності, якою відповідач надав право на  розпорядження вказаною квартирою. Між сторонами всі умови договору досягнуто та фактично виконано, що підтверджено показаннями  свідка, відповідач не заперечує проти завершення оформлення договору у нотаріуса, але через матеріальні труднощі не з’являється в м. Вільногірськ. Представник позивача просить задовольнити позов, щодо стягнення судових витрат позивач в позові вимоги не ставить.

Третя особа у справі ОСОБА_2 повністю підтримала позов та доводи представника позивача.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що їй відомо про те, що ОСОБА_4 купив для себе цю квартиру, але потім він її продав сім’ї ОСОБА_2. Також вона знає про те, що ОСОБА_2 заплатив за квартиру гроші ОСОБА_4, але вони все ніяк не можуть до кінця оформити якісь документи. Вона дуже давно не бачила ОСОБА_4, кажуть, що він виїхав кудись і в м. Вільногірську давно не проживає.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що з квітня по серпень 2002р. вони з ОСОБА_4 проживали «цивільним» шлюбом. Потім він повернувся до своєї першої дружини і вона виселилась із його квартири. В грудні 2002р. він знову прийшов, щоб помиритись з нею, але вона йому відмовила. Щодо спірної квартири він їй поясняв, що вона належить йому, але він є приватним підприємцем і йому терміново потрібні гроші, щоб розрахуватись з людьми, тому він свою квартиру віддав, тобто продав, бо треба було терміново віддати борги.

Їй відомо, що в нього скрізь є багато боргів, його всі шукали, що було пов’язано з тим, що він не повернув борги. Його батьки їй сказали, що в даний час він знаходиться десь в Росії, ховається від боргів. Тому вона і не стала пов’язувати з ним своє життя і зразу ж, приблизно в серпні 2002р., вибралась від нього з його квартири Їй відомо, що сім’я ОСОБА_2 стала проживати в тій квартирі і в даний час вони там живуть і їй навіть не було відомо, що вони до цих пір не оформили до кінця документи на квартиру.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, третьої особи, вивчивши матеріали справи та пояснення свідків, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і нотаріально посвідчуватись.

Як встановлено в ході розгляду справи та вбачається з матеріалів справи сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору, як це передбачено ст.638 ЦК України і уклали між собою письмовий договір для того, щоб забезпечити його виконання, також цим договором вони передбачали підтвердити факт проведення ними розрахунків. Через відсутність коштів вони не змогли своєчасно посвідчити цей договір нотаріально.

Згодом у відповідача в зв’язку з підприємницькою діяльністю виникли фінансові проблеми, що підтвердила свідок ОСОБА_6, яка проживала з ним цивільним шлюбом, і в даний час він знаходиться за межами м. Вільногірська і України, що робить неможливим нотаріальне оформлення вказаного договору.

Позивач проживає в спірній квартирі з 2002 року, за цей час відповідач чи будь-які інші особи з будь-якими претензіями до нього не звертались, своїх прав на квартиру не пред’являли. Доказом підтвердження наміру відповідача  відчужити квартиру є видача ним довіреності на ім’я дружини позивача, третьої особи у справі ОСОБА_2 від 30.09.2004р. (а.с.8). Також такими доказами є факт передачі ним позивачеві всіх правовстановлюючих документів  на  квартиру,  а  саме :  договір  купівлі-продажу спірної квартири відповідачем від

                                                                         - 3 -

26.11.2001р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.09.2003р., технічний паспорт на квартиру,  домова книга, копія окремої її сторінки надана до матеріалів справи (а.с.6,7,10-12).

Судом встановлено, що сторони повністю досягли домовленостей щодо всіх істотних умов договору, позивач провів повний  розрахунок  з  відповідачем,  з  2002р.  він  користується користуються квартирою на правах власника.

Згідно із ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

На підставі вищенаведених норм цивільного законодавства суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

Правовідносини, що склались між сторонами виникли в 2002р., тобто до набрання нині діючим ЦК України законної сили. Однак, права і обов’язки, що виникли між сторонами у зв’язку з існуючими між ними правовідносинами, продовжують існувати і після набрання чинності Цивільним кодексом України, що вступив в дію з 01.01.2004р., тому відповідно до п.п.4,9 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України цей кодекс повинен застосовуватись до цивільних відносин, які мають сторони у справі, яка є предметом судового розгляду.

Щодо вирішення питання стосовно розподілу судових витрат позивач позовну вимогу в своїй позовній заяві не ставить.

Керуючись ст.ст.212-215, 224-228 ЦПК України, ст.ст.220 ч.2, 638 ЦК України, суд

                                            В  И  Р  І  Ш  И  В  :

   Позов  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири задовольнити.

   Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 08 червня 2002 року в м. Вільногірську Дніпропетровської області.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

     Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

     Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з  дня отримання його копії.

                     СУДДЯ                                                                                             Р.А.ЛИТВИНОВА