20.10.20

22-ц/812/1388/20

Провадження № 22-ц/812/1388/20         Доповідач апеляційної інстанції-Тищук Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року                                            м. Миколаїв

                                                                                  справа № 490/3113/20-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       головуючого Тищук Н.О.,

       суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

       із секретарем Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор-плюс»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2020 року, постановлену суддею Черенковою Н.П. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2009 року.

1 червня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення клопотання про перегляд заочного рішення шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом, посилаючись на оголошення аукціону з продажу предмета іпотеки – нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2020 року заяву задоволено частково, зупинено виконання заочного рішення на підставі статті 431 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Вектор плюс» просило скасувати ухвалу, посилаючись на обов`язковість виконання судових рішень, які набрали законної сили на всій території України та на відсутність визначених ЦПК України підстав для зупинення виконання судового рішення в межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2009 року задоволено позов ВАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 та стягнуто з останнього 471 453, 89 грн. кредитної заборгованості (а.с. 37).

Ухвалою цього ж суду від 10 липня 2013 року замінено стягувача ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «ФК «Вектор плоюс» (а.с. 55-56).

Ухвалою від 15 лютого 2019 року за поданням державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області звернуто стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 – нежитлові приміщення підвалу по АДРЕСА_1 (а.с. 86).

29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2009 року (а.с. 93-97).

1 червня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення клопотання про перегляд заочного рішення шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом, посилаючись на оголошення аукціону з продажу предмета іпотеки – нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 (а.с. 101-102).

Задовольняючи заяву боржника, суд першої інстанції посилався на частину 7 статті 431 ЦПК України, якою передбачено обов`язок суду, у разі зупинення виконання (дії) судового рішення, внести відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Як вбачається з заяви про забезпечення заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 , вона, по своїй суті, є заявою про забезпечення позову у розумінні частини 1 статті 150 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 4. 5. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Однак в даному випадку йдеться про подачу ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення і, як наслідок, заяву про забезпечення вказаної заяви шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа.

Статтею 14 ЦПК України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Слід зазначити, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку забезпечення заяви про перегляд заочного рішення вживати заходи забезпечення шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом. Такого ж висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України під час розгляду справи № 296/4819/17 в ухвалі від 25 жовтня 2017 року, що зупинивши передачу майна на реалізацію, суди порушили норми ЦПК України та вийшли за межі своїх процесуальних повноважень.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої скарги до розгляду. Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Таким чином, положення статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» гарантують зупинення виконавчого провадження у разі прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, на підставі якого видано виконавчий документ.

З огляду на вищезазначене, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2009 року, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення заяви шляхом зупинення стягнення, адже це не передбачено нормами ЦПК України.

Відтак, оскільки ухвала суду щодо зупинення виконання заочного рішення у результаті розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення клопотання про перегляд заочного рішення постановлена з перевищенням передбачених законом процесуальних повноважень, то вона підлягає скасуванню.

Керуючись статями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення заяви про перегляд заочного рішення.

Постанова набирає законної сили з дня  прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.

Головуючий                                        Н.О.Тищук

Судді:                                                І.В.Лівінський

                                                               Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 20 жовтня 2020 року