22-ц/804/2967/20

                                                                                237/1147/18

П О С Т А Н О В А

І м е н е м    У к р а ї н и

15 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого  Мироненко І.П.

          суддів:            Баркова В.М., Принцевської В.П.      

                        за участі  секретаря  Сікори М.М.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року, постановленого у складі судді Приходько В.А., -

в с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль. Просив визнати укладений 20 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу автомобіля марки «BMW», модель «528», рік випуску 1997, об`єм двигуна 2793, «шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 », реєстраційний номер НОМЕР_2 ,  укладеним та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «BMW», модель «528», рік випуску 1997, об`єм двигуна 2793, «шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 », реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕВ № 3 м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 05 липня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 вересня 2014 року ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 була видана довіреність, на підставі якої останньому були надані повноваження щодо повного розпорядження, користування та володіння транспортним засобом «BMW», рік випуску 1997, реєстраційний номер НОМЕР_2 з правом передоручення, а також продажу. 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 в порядку передоручення видав довіреність на ім`я ОСОБА_1 . В простій письмовій формі вони оформили договір купівлі-продажу автомобіля. При цьому, ОСОБА_3 надав розписку про те, що він отримав 2600,00 доларів США за проданий автомобіль. Нотаріально договір купівлі-продажу не укладався і угода не реєструвалася. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобіля, натомість отримав від позивача грошові кошти. У зв`язку із тим, що позивачу необхідно оформити правовстановлюючі документи на своє ім`я, проте він не може звернутися до ОСОБА_2 , як власника автомобіля, бо вона мешкає у місті Донецьку на непідконтрольній Україні території.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року, з урахуванням внесених виправлень ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 22 січня 2020 року, позовні вимоги задоволено. Визнано договір купівлі-продажу автомобіля марки «BMW», модель «528», рік випуску 1997, об`єм двигуна 2793, «шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 », реєстраційний номер НОМЕР_2 , укладений 25 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладеним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «BMW», модель «528», рік випуску 1997, об`єм двигуна 2793, «шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 », реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕВ № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 05 липня 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що купівля продаж транспортних засобів здійснюється шляхом укладення письмового договору, при цьому нотаріальне посвідчення або державна реєстрація такого правочину не вимагається, виникненні правовідносини узгоджуються з положеннями ст.207 ЦК України.

Надходження апеляційної скарги до апеляційної інстанції та її короткий зміст

25 серпня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла цивільна справа з апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 серпня 2020 року за заявою апелянта поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у даній справі та зупинено дію рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 , посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що у ОСОБА_3 була довіреність щодо повного розпорядження, користування та володіння транспортним засобом строком до 24 вересня 2017 року, а спірний договір укладений 20 квітня 2017 року, що не заважало йому переоформити даний автомобіль на нового власника. Проте, це зроблено не було, що ставить під сумнів, укладення договору 20 квітня 2017 року, а не пізніше після спливу строку довіреності.

Не погоджується з висновком суду стосовно того, що право власності у позивача виникло з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу, оскільки договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Адже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачав відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Також посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 не була повідомлена про день та час розгляду справи, копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви не отримувала. В матеріалах справи є довідка секретаря про неможливість відправлення кореспонденції на непідконтрольну територію, при цьому оголошення не веб-сайті суду не надавалось. В матеріалах справи також відсутні дані про виклик та направлення позовної заяви другому відповідачу ОСОБА_3 , що ставить під сумнів підпис у заяві про розгляд справи без його участі, який відрізняється від підпису на інших документах.

Аргументи учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 вказував на те, що не встиг провести перереєстрацію транспортного засобу в сервісному центрі МВС на своє ім`я у зв`язку із виїздом за кордон у період з травня 2018 року по листопад 2019 року. До того ж, у рішенні суду було допущена описка, яка була виправлена тільки після його повернення 20 січня 2020 року.

У травні 2018 року, перед від`їздом, він залишив автомобіль, ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 , з яким домовився про оформлення на його користь договору купівлі-продажу автомобіля після повернення із-за кордону та проведення оплати. В подальшому він довідався, що 12 червня 2019 року в ТСЦ №1444 РСЦ МВС було оформлено договір купівлі-продажу спірного автомобіля між продавцем ОСОБА_2 (за дорученням діяв ОСОБА_6 ) та покупцем ОСОБА_7 . Останній 02 серпня 2019 року за договором купівлі-продажу, оформленим у ТСЦ №14444 РСЦ МВС, продав транспортний засіб ОСОБА_8 .

У зв`язку з цим, він звернувся до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного  володіння. В той же час, адвокат Демченко О.О., який представляв у цій справі інтереси відповідача ОСОБА_5 , представляє інтереси і ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 .

У телефонному режимі відповідачка ОСОБА_2 повідомила йому, що не має жодних заперечень до визнання за ним, ОСОБА_1 , права власності на автомобіль за рішенням Мар`їнського районного суду від 20 квітня 2018 року. Ніяких угод з адвокатом вона не укладала, їй взагалі байдуже хто на теперішній час є власником автомобіля, оскільки вона отримала грошові кошти сплачені ним її представнику ОСОБА_3 . Тому вважає, що адвокат Демченко О.О. не наділений повноваженнями представляти інтереси ОСОБА_2 .

Зазначені в апеляційній скарзі обставини не відповідають дійсності, вважає звернення до суду від імені відповідачки ОСОБА_2 з апеляційною скаргою нічім іншим як шахрайськими діями з метою заволодіння автомобілем. Про всі ці обставини ним було повідомлено слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12020055690000064 за ст.356 КК України.

Просив визнати обов`язковою явку до суду для надання особистих пояснень відповідачки ОСОБА_2 , яка мешкає у м.Донецьку. Закрити апеляційне провадження у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У відповіді на відзив представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Демченко О.О. вказує, що видача довіреності на володіння, користуванні та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб, за особою яка цю довіреність отримала. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що договір купівлі-продажу між сторонами було укладено у простій письмовій формі, оскільки не було дотримано спеціального порядку стосовно купівлі-продажу транспортного засобу.

Договір купівлі-продажу у простій письмовій формі був укладений 20 квітня 2017 року, а за кордон позивач виїхав 26 травня 2018 року, тобто пройшло більш ніж один рік і в  ОСОБА_1 була можливість переоформити автомобіль, якщо дійсно була здійснена купівля автомобіля.

Що стосується представництва, то нормами чинного законодавства не встановлено обмеження кількості осіб, яких може представляти один адвокат та кого саме. Номер мобільного телефону, на який посилається позивач, належить не відповідачці ОСОБА_2 , а її чоловіку, тому він і не був зазначений у апеляційній скарзі.

Твердження щодо не підписання договору не відповідає дійсності, а факт надсилання запиту щодо перетину кордону не спростовує його, так як договір може бути підписаний в електронній формі, що в даному випадку і було здійснено. Можливість укладення договорів в електронній формі передбачена ч.1 ст.205 ЦК України, якою передбачено, що електронної форма є підвидом письмової форми.

2.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За положеннями ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Сторони вправі розпоряджатися процесуальними правами на власний розсуд.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи повідомленою про день та час розгляду справи на веб-сайті судової влади у встановлені законом строки, а також зі слів позивача ОСОБА_1 у телефонному режимі, із заявами про відмову від апеляційної скарги, чи скасуванні повноважень діючого в її інтересах адвоката Демченка О.О., до апеляційного суду не зверталась.

Представництво в суді без повноважень тягне за собою кримінальну відповідальність (ст.400-1 КК України).

З огляду на викладене та враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання позивача та визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Справа розглянута апеляційним судом у режимі відео конференції з Красноарміським міськрайсудом та Мар`їнським районним судом Донецької області.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Демченка О.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Позивач ОСОБА_1 , вважаючи себе власником спірного автомобіля, на підтвердження заявлених вимог надав до суду копії документів:

- довіреність в порядку передоручення, посвідчену 20 квітня 2017 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Сидоренко Н.О. за р/№1287, згідно якої ОСОБА_3 , діючий від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої 24 вересня 2014 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Воскаян А.А. (р/№1980), уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси ОСОБА_2 перед третіми особами з усіх питань, пов`язаних з розпорядженням від імені ОСОБА_2 (продати, обміняти, здати в оренду тощо) автомобіля марки «BMW», модель «528», рік випуску 1997, об`єм двигуна 2793, «шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 », реєстраційний номер НОМЕР_2 ,  свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕВ № 3 м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 05 липня 2008 року. Укладати всі необхідні договори щодо розпорядження автомобілем (продати, обміняти, здати в оренду тощо) з правом визначення умов та ціни;

- договір від 20 квітня 2017 року, укладений у м.Курахове між ОСОБА_3 (продавець), діючим в інтересах  ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої 24 вересня 2014 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Воскаян А.А.,  та ОСОБА_1 (покупець), згідно якого продавець продав, а покупець купив автомобіль марки «BMW», модель «528», рік випуску 1997, об`єм двигуна 2793, «шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 », реєстраційний номер НОМЕР_2 ,  свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ВРЕВ № 3 м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 05 липня 2008 року, за ціною 2600,00 доларів США які були передані під час підписання договору;

- розписку, згідно якої ОСОБА_3 20 квітня 2017 року отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 2600,00 доларів США за проданий автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказані документи були надані суду у копіях, відповідність яких оригіналам у встановленому законом порядку не посвідчена.

Також в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження, що оригінали цих документів надавались суду першої інстанції для їх огляду в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо належного повідомлення про розгляд справи

Одним із елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЦПК України суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 року у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів, заява №14448/88, п.33).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 30 березня 2018 року було відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Судове рішення у справі постановлено 20 квітня 2018 року у підготовчому судовому засіданні у зв`язку з поданням відповідачами заяв про визнання позову.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень направлення відповідачу ОСОБА_2 копії позовної заяви та доданих до неї документів, ухвали суду про відкриття провадження у справі та судової повістки про виклик до суду. Навпаки, на а.с.12 є довідка секретаря судового засідання ОСОБА_9 (без дати та підпису) про неможливість направлення судової повістки у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 мешкає на території тимчасово непідконтрольній Україні.

Порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення в районі проведення антитерористичної операції було врегульовано Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції від 03 жовтня 2017 року, Законом №2147-УІІІ.

Вказаний порядок судом першої інстанції дотримано не було. В справі відсутні будь-які заяви подані від імені відповідачки ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, розгляд справи без належного повідомлення є грубим порушенням прав відповідачки ОСОБА_2 (ст.6 Конвенції про захист прав людини  основоположних свобод) та відповідно до положень п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Щодо визнання договору укладеним та визнання права власності

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу. Згідно якої усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За положеннями ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі – Порядок № 1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Пунктом 8 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з пункту 12 Порядку № 1200 оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України ( далі - МВС України).

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС України або Держпродспоживслужбі, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС України видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держпродспоживслужбою - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі (пункт 17 Порядку № 1200).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

З огляду на те, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

У справі, яка переглядається, встановивши, що спірний автомобіль не було знято з обліку в уповноваженому органі МВС України та згідно документів долучених до позовної заяви зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов помилкового  висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання  права власності на автомобіль, оскільки продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Однак у порушення вимог, передбачених Порядком № 1388 позивачем ОСОБА_1 вказаний автомобіль зареєстрований (перереєстрований) не був. А укладений між ним і діючим за довіреністю відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобіля у простій письмовій формі від 20 квітня 2017 року не відповідає формі, встановленій для таких договорів наведеним Порядком № 1388, а тому не може створювати у його сторін будь-яких прав і обов`язків, у тому числі бути підставою для набуття позивачем права власності на вказаний транспортний засіб.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, висловленій у постановах: від 17 червня 2020 року у справі №243/1950/17 (провадження № 61-9603св18), від 02 квітня 2020 року у справі № 301/1434/18 (провадження № 61-13190св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16ц (провадження № 61-17988св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 761/18330/15-ц (провадження № 61-18861св18), від 28 листопада 2018 року у справі № 662/397/17 (провадження № 61-24913св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 757/488/16-ц (провадження № 61-23233св18), від 20 червня 2018 року у справі № 682/2009/16-ц (провадження № 61-19946св18).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч.ч.1,3 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв`язку з цим апеляційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної  інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені у цій справі підлягають перерозподілу.

Сплачений відповідачкою ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн. підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну  скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2018 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволені позову про визнання укладеним договору купівлі продажу від 20 квітня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки «BMW», модель «528», рік випуску 1997, об`єм двигуна 2793, «шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 ».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий                                                                                                    І.П. Мироненко

Судді:                                                                                                               В.М. Барков

                                                                                                                          В.П. Принцевська    

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя                                                                                                              І.П. Мироненко