Справа № 2-10/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2009 року  Теплодарський міський суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Марченко С. М.,

при секретарі - Грушко Г. С., за участю позивача - ОСОБА_1, відповідачки - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Теплодар цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи тим, що 7 жовтня 2000 року він уклав шлюб з відповідачкою - ОСОБА_2. Даний шлюб у нього перший, від якого є неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне сімейне життя з відповідачкою не склалося з-за взаємного непорозуміння, несумісності характерів та втрати почуттів. Шлюбні відносини з ОСОБА_2 припинені з листопада 2008 року. Спільне господарство не ведеться, спору про розподіл майна, що є їхньою сумісною власністю на даний час немає. Подальше подружнє життя та збереження родини не можливе. З таких підстав, позивач в судовому засіданні просить суд розірвати шлюб з ОСОБА_2 та встановити місце мешкання неповнолітнього сина за фактичним місцем мешкання його матері - ОСОБА_2, а саме за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачка - ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача підтримала та згодна на розірвання шлюбу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно 7 жовтня 2000 року був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЖД № 291513, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, актовий запис № 51. Від даного шлюбу у позивача та відповідачки є неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії 1-ЖД № 033016 виданого відділом РАЦС Теплодарського міського управління юстиції Одеської області 14.12.2005 року). Спільне сімейне життя не склалося з-за несумісності характерів, втрати почуттів та взаємного непорозуміння. Шлюбні відносини з відповідачкою припинені з листопада 2008 року. Спільне господарство не ведеться, спору про розподіл майна, що є їхньою сумісною власністю на даний час немає. Подальше подружнє життя та збереження родини не можливе.

Згідно ст. ст. 105, 112 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і

збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Оскільки відповідачка - ОСОБА_2 визнала позов, суд вважає можливим розірвати шлюб між сторонами, так як між ними склалися відносини, при яких збереження сім’ї стає не можливим та визначити місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактичним місцем проживання матері - ОСОБА_2, а саме за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 105, 110, 112, 114 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 7 жовтня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, актовий запис № 51 -розірвати.

Визначити місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактичним місцем проживання матері - ОСОБА_2, а саме за адресою: АДРЕСА_2.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з позивача - ОСОБА_1 17, 0 грн. державного мита на користь держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.