Головуючий в 1 інстанції - Ушенко Л.В.  

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                            Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                 П О С Т А Н О В А

     Іменем України

19 червня 2007 року                                                                             справа № 22-а-669/07

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

ВСТАНОВИЛА:

27.11.2006 р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі про визнання недійсним рішення НОМЕР_1 від 09.06.2006 р.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Новоазовському районі неправомірно застосувала штрафну санкцію у сумі 45500 грн. відповідно до п. 2.6 „Положення про валютний контроль", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. за № 49 (далі - Положення № 49) за актом НОМЕР_2 від 07.06.2006 р. шляхом прийняття рішення НОМЕР_1 від 09.06.2006 р. за порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р. (далі - ДКМУ № 15-93).

Крім того, позивач посилається на те, що на момент укладення між нею та ОСОБА_2. усного договору купівлі-продажу рибопродукції вона не знала, що покупець є резидентом Російської Федерації, іноземним суб'єктом господарської діяльності та має намір експортувати рибопродукцію за межі України.

Постановою Господарського суду Донецької області від 15.02.2007 року позов було задоволено в повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що позивачка була обізнана про те, що здійснила продаж риби індивідуальному підприємцю Російської Федерації, а не як громадянину. Крім того, господарський суд дійшов висновку, що хоча ДПІ у Новоазовському районі не було порушено шестимісячний строк з дня виявлення порушення, передбачений ст. 250 ГК України, однак рішення про застосування штрафної санкції у сумі 45500 грн. було прийнято пізніш як через один рік з дня порушення позивачем ст. 7 ДКМУ № 15-93.

Не погодившись з таким рішенням, ДПІ у Новоазовському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить  постанову суду скасувати, та прийняти нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Так, доказами обізнаності позивачки про здійснення продажу риби підтверджені накладною НОМЕР_3 від 21.12.2004 р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_4 від 21.12.2004 р. на суму 45500 грн.

Крім того, строки накладення санкцій за даний вид порушення передбачені ст. 37 Закону України № 959 від 16.01.1991 року “Про зовнішньоекономічну діяльність” (далі - Закон № 959), і складають три роки.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивачка до суду не прибула, письмовими запереченнями просила розглянути справу за своєї відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в позові, наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 29.05.2006 р. по 02.06.2006 р. ДПІ у Новоазовському районі на підставі ст. 11-1 Закону України № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” була здійснена виїзна планова перевірка приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2002 р. по 31.03.2006 р., про що складено акт перевірки НОМЕР_2 від 07.06.2006 р.

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Новоазовському районі встановлено здійснення СПД ОСОБА_1 розрахунків з нерезидентом України ОСОБА_2. в готівковій формі в національній валюті України без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України та не через уповноважений банк.

До такого висновку податковий орган дійшов посилаючись в акті перевірки на лист ДПІ у м. Маріуполі НОМЕР_5 від 30.03.2006 р. щодо встановлення фінансово-господарських операцій з ІП ОСОБА_2 (Росія) з СПД ОСОБА_1 За даними ДПІ у м. Маріуполя СПД ОСОБА_1 реалізувала ІП ОСОБА_2 рибопродукцію на суму 45500 грн. та отримала в рахунок оплати за відвантажену рибопродукцію готівкові кошти у національній валюті України в розмірі 45500 грн., що підтверджується доданими до акту перевірки копіями накладної № 9 від 21.12.2004 р. на суму 45500 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру НОМЕР_4 від 21.12.2004 р. на суму 45500 грн., вантажно-митної декларації серії НОМЕР_6 від 23.12.2004 р., а також копією запита Таганрозького міжрайонного відділу Управління по податковим злочинам ДУВС Ростовської області НОМЕР_7 від 16.02.2006 р.

Згідно копії вантажно-митної декларації серії НОМЕР_6 від 23.12.2004 р. відправником рибопродукції була зазначена ПП ОСОБА_1, отримувачем - ОСОБА_2 На ВМД наявна відмітка Таганрозької митниці Російської Федерації. Відмітка на ВМД про перетинання митного кордону України відсутня. Відсутність даних щодо перетину рибопродукції через митний кордон України підтверджується і листом Маріупольської митниці НОМЕР_8 від 10.04.2006 р.

До ВМД додана накладна НОМЕР_3 від 21.12.2004 р., видана ПП ОСОБА_1 на придбання риби ОСОБА_2, на якій наявний відтиск печатки ПП ОСОБА_1, її підпис, штампи Маріупольської та Таганрозької митниць.

         В зв'язку з проведенням Таганрозьким МРВ УПЗ ДУВС Ростовської області податкової перевірки у відношенні Індивідуального підприємця ОСОБА_2 до Управління податкової міліції ДПА в Донецькій області направлено запит НОМЕР_7 від 16.02.2006 р. про здійснення зустрічної перевірки СПД ОСОБА_1 за період з 01.12.2003 р. по 31.12.2005 р. та отримати завірені копи первинних документів та дані щодо господарських взаємовідносин з ІП ОСОБА_2

На виконання зазначеного запиту Новоазовською МДПІ було направлено СПД ОСОБА_1 запрошення до податкової інспекції (вих. НОМЕР_9 від 05.04.2006 р.) з вимогою надання завірених копій документів щодо взаємовідносин з ІП ОСОБА_2, зокрема угод, накладних, податкових накладних, довіреностей, книги обліку доходів та витрат, вантажно-митних декларацій, рахунків-фактур, товаросупровідних та платіжних документів.

Відповідно до пояснювальної записки від 06.04.2006 р. на запит НОМЕР_9 від 05.04.2006 р. та пояснювальних записок СПД ОСОБА_1 від 02.06.2006 р. та від 07.06.2006 р., складених за результатами перевірки, у грудні 2004 р. між нею та підприємцем ОСОБА_2. був укладений письмовий договір купівлі-продажу, згідно якого СПД ОСОБА_1 поставила рибопродукцію підприємцю ОСОБА_2, а покупець здійснив розрахунок за отриманий товар готівковими коштами національною валютою у сумі 45500 грн. на території України. Оригінали та копії договору купівлі-продажу та первинних документів в підтвердження укладення та виконання договору СПД ОСОБА_1 надати не мала можливості у зв'язку з їх відсутністю, оскільки вона є платником єдиного податку і необхідності зберігання цих документів у неї не було.

На підставі цього акту було прийняте повідомлення-рішення, яким відповідно до п. 2.6 Положення № 49 до позивача застосована штрафна санкція у сумі 45500 грн. за порушення ст. 7 ДКМУ № 15-93.

            Відповідно до ст. 7 ДКМУ № 15-93 здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідальність за порушення резидентами порядку розрахунків, встановлених ст. 7 ДКМУ № 15-93, передбачена ст. 16 п. 2 абз. 5 - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Згідно ст. 3 Указу Президента України N 734/99 „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та п. 3 п.п. 3.1 Положення № 49 вказується, що санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та п. 2 ст. 16 ДКМУ N 15-93, застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Таким чином, право відповідача на прийняття оспорюваного рішення стосовно позивача передбачене чинним законодавством.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 є індивідуальним підприємцем, тобто суб'єктом господарювання Російської Федерації, а отже є нерезидентом в розумінні п. 5 ст. 1 ДКМУ N 15-93, а отже розрахунки між позивачем як резидентом та ОСОБА_2 як нерезидентом повинні були здійснюватись з дотриманням вимог ст. 7 Декрету.

Згідно п. 2.6 Положення № 49 здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).

На думку судової колегії на правила здійснення господарської операції ОСОБА_1 з нерезидентом України поширюються вимоги Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", тому штраф, передбачений ст. 16 п. 2 абз. 5 ДКМУ N 15-93 та п. 2.6 Положення  № 49, є спеціальною санкцією в розумінні ст. 37 Закону № 959 за порушення цього або пов'язаних з ним законів України, до яких відноситься і ДКМУ N 15-93. Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 959 зазначені санкції застосовуються протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства. Даний строк не сплив при прийнятті спірного рішення ДПІ.

У судовому засіданні першої інстанції СПД ОСОБА_1 пояснила, що зазначені пояснювальні записки вона писала зі слів працівників податкової інспекції, факти щодо укладення договору купівлі-продажу рибопродукції в письмовій формі та її обізнаності про те, що ОСОБА_2 був підприємцем не відповідають дійсності, оскільки нею була видана накладна НОМЕР_3 від 21.12.2004 р. на суму 45500 грн., на ім'я ОСОБА_2, а не індивідуального підприємця ОСОБА_2, яка на момент видачі не містила відомостей щодо контракту, на підставі якого вона видана, а також печатки ОСОБА_2, крім того на квитанції до прибуткового касового ордеру НОМЕР_4 від 21.12.2004 р. на суму 45500 грн. також відсутні ці дані.

Колегія суддів не сприймає такі пояснення позивачки з огляду на те, що такі її пояснення не підтверджені матеріалами справи.

Так, в ході господарської операції ОСОБА_1 було видано ОСОБА_2, окрім квитанції до прибуткового касового ордеру НОМЕР_4, ще й податкову накладну НОМЕР_3 на якій є печатка індивідуального підприємця ОСОБА_2

В своїх письмових поясненнях на адресу відповідача ОСОБА_1 повідомила про обізнаність, що ОСОБА_2 є підприємцем. Подальші її пояснення про примус зі сторони працівників ДПІ є фактично заявою про вчинений стосовно неї злочин, проте доказів звернення з реагуванням на вчинений у відношенні неї злочин ОСОБА_1 суду не надала, такі її пояснення нічим іншим не підтверджуються. З огляду на безсумнівну зацікавленість у вирішенні даної справи, до зазначених пояснень позивачки судова колегія відноситься критично.

Зазначені обставини є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Новоазовському районі Донецької області - задовольнити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 15.02.2007 року по справі за позовом СПД ОСОБА_1 до ДПІ у Новоазовському районі «про визнання недійсним рішення НОМЕР_1 від 09.06.2006 р.», - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

            Головуючий:

            Судді: