Справа №22ц-1257\2008 р.                                    головуючий у 1-ій інстанції Ткаченко Т.Б.

Категорія 20             суддя-доповідач Сорока Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року     Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Дяченко В.М.,

суддів     - Сороки Г.П., Ігнатоля Т.Г.,

при секретарі - Грішко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 на заочне рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 24.10.2008 року в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, і, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зокрема, вказує, що суд не врахував те, що право власності ОСОБА_4 на будинок підтверджується витягом з протоколу №17 від 25.09.1968 року про відведення земельної ділянки під забудову і що за даними БТІ м. Маріуполь будинок значиться за відповідачкою, тому не може бути самовільно збудованим. Рішення винесено у відсутності відповідачки, тому неможливо було в повному обсязі вияснити чи були у відповідачки првавовстановлюючі документи на будинок. Вважає, що у справі є підстави для задоволення позову, а суд неправильно не застосував вимоги ч.2 ст.47 ЦК України в редакції 1963 року, не врахував роз'яснення п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року «Про судову практику по справах про визнання угод дійсними» і неправильно застосував вимоги ст.ст.224,225 ЦК України в редакції 1963 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без зміни з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст.227 ЦК України в редакції 1963 року, чинній на момент укладення спірного договору, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально-посвідченим, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 цього Кодексу).

Згідно ч.2 ст.47 ЦК України в редакції 1963 року якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Відповідно до вимог ч.1 ст.105 ЦК України в редакції 1963 року громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або належно затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

З матеріалів справи вбачається, що згідно письмової розписки від 26.06.1969 року ОСОБА_4 продала будинок з присадибною ділянкою ОСОБА_3 і отримала від останнього 850крб., а 100 кр. отримає після оформлення виписки квартиранта з будинку (а.с.8).

Згідно технічного паспорту на жилий будинок АДРЕСА_1, складеному БТІ м. Маріуполя 07.05.1979 року, та довідки БТІ м. Маріуполя від 10.10.2007 року №141 вказаний будинок значиться за ОСОБА_4 на підставі витягу з протоколу №17 від 25.09.1968 року про відведення земельної ділянки, будинок в експлуатацію не здан, правовстановлючі документи не оформлено (а.с.10-15).

За таких обставин з урахуванням наведених норм права, виходячи з того, що ОСОБА_4 на момент укладення договору купівлі-продажу не була власником житлового будинку АДРЕСА_1, будинок в експлуатацію не був зданий і свідоцтво про право власності на нього відповідачці не видавалося, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний будинок як об'єкт самовільного будівництва не міг бути відчудженим, тому підстав для застосування вимог ч.2 ст.47 ЦК України в редакції 1963 року не має, у зв'язку з чим в задоволенні позову відмовив.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального та процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції невірно не прийнято доказом права власності відповідачки на спірний будинок витяг з протоколу №17 від 25.09.1968 року про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки під будівництво і відомості БТІ м. Маріуполя, що будинок значиться за відповідачкою, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони не обгрунтовані на законі та не спростовують правильність висновків та рішення суду.

Також безпідставними колегія суддів вважає доводи представника відповідача про те, що справу розглянуто у відсутності відповідачки та в повному обсязі не вияснено чи були у неї правовстановлючі документи на будинок, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, з яких вбачається, що обставини спору судом з'ясовано всебічно та повно, відповідачка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, приймаючи участь у справі представник позивача був згоден з розглядом справи у відсутності відповідачки, позивач та його представник ніяких клопотань по витребуванню доказів  не  заявляли,  а відповідно до  вимог ч.1   ст.60  ЦПК України  кожна сторона зобов'язана доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків і рішення суду. Ніяких нових обставин чи доказів, які б не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.