Справа №2-а-6820/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» липня 2007 року м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого судді Гонтарука В.М.
при секретарі Зелінській І.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача за довіреністю Каленюк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Липовецькому районі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми надбавки до пенсії, суд, -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з позовною заявою ОСОБА_1, в якій просить визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі щодо призначення і виплати щомісячного підвищення до пенсії та стягнути на її користь за 2004, 2005, 2006, 2007р.р. недоплачені кошти на суму 10572, 34 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач є учасником війни, та має право на підвищення до пенсії, що передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, всупереч вимогам вищевказаного Закону підвищення до пенсії за 2004, 2005, 2006, 2007р.р. Управлінням пенсійного фонду України в Липовецькому районі нараховувалось неналежним чином.
Оскільки відповідач відмовився виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії, як учаснику війни, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задоволити його, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Каленюк Т.А. позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, з тих підстав, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу робились своєчасно та на підставі нормативних актів, які діяли у відповідний час. Тому, Управління пенсійного фонду України в Липовецькому районі діяв виключно в межах чинного законодавства України. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача надала суду клопотання щодо відмови в позові, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду. В обґрунтування свого заявленого клопотання, Каленюк Т.А. пояснила, що вимога позивача стосується стягнення недоплачених підвищень за минулі роки, а саме: вимога сплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 2004 р. по травень 2007 р. Підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат вказаним категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, були оприлюдненні в засобах масової інформації. При цьому, позивач щомісячно отримувала пенсію у зазначені роки, що підтверджується пенсійною справою, і не могла не знати про розмір пенсії та соціальні виплати, що були їй нараховані. З огляду вищенаведеного, представник відповідача наполягала у відмові в задоволенні вимог ОСОБА_1.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали пенсійної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, що перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Липовецькому районі, отримує пенсію за віком.
Згідно з безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації від 06.06.1997 року, ОСОБА_1 є учасником війни.
З матеріалів справи вбачається, що у період 2004 року по 31.12.2006р. позивачу, як учаснику війни, виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ та ч. е п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року. А у період з 01.01. 2007 року та по даний час дане підвищення до пенсії виплачувалось у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІVвід 5 жовтня 2005 року.
Позивач не погоджуючись із призначеним розміром підвищення до пенсії заявив вимоги про стягнення на його користь недоплачених коштів за 2004р., 2005р., 2006р. 2007р. в сумі 10572, 34 грн.
Суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення недоплаченого розміру підвищення до пенсії за 2004-2005р.р. та за період з 01.01.2006 року по 06.06.2006 року, в зв′язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що позивач про порушені свої права знала ще з 2004 року, тому не погоджуючись із розмірами виплат мала можливість звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, однак позовна заява нею подана лише 06.06.2007 року.
Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи ті обставини, що представник відповідача наполягала в судовому засіданні на відмові в частині позовних вимогах позивача саме, в зв′язку з пропущенням строку звернення до суду, то у суду наявні всі підстави для відмови позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Стосовно вимоги позивача про стягнення недоплачених коштів у період з 06.06.2006 року по 01.01.2007 рік, то вказана вимога також задоволенню не підлягає, оскільки, суд вважає, що виплати у вказаний період проводились з дотриманням вимог чинного законодавства відповідно до нижченаведеного.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 50% мінімальної пенсії за віком (в редакції №488/95-ВР від 22.12.1995р).
Постановою Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року (із змінами та доповненнями), зокрема пунктом 2 встановлено, що підвищення до пенсії, передбачені законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» починаючи з 01.01.2002 року здійснюються виходячи із розміру 19,91 грн. Зазначена постанова є спеціальною нормою, яка встановлює порядок проведення відповідних перерахунків і є обов'язковою до виконання усіма органами Пенсійного фонду України.
Таким чином, позивачу, як учаснику війни, в період до 01.01.2007 року правомірно виплачувалось відповідачем підвищення до пенсії, виходячи із розрахунку 19,91 х 50% = 9,96 грн.
За таких обставин, суд вважає вимогу позивача в частині стягнення недоплаченого підвищення пенсії за період з 06.06.2006 року по 01.01.2007 року необґрунтованою та таку, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні не знайшла свого підтвердження відповідними доказами вимога позивача про стягнення недоплаченого підвищення пенсії, як учаснику війни, за 2007 рік в розмірі 15% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а тому в її задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІVвід 5 жовтня 2005 року до частини четвертої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни, а саме: учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року пункт 4 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2007 року.
В судовому засіданні досліджено, що позивачка не має ніяких відзнак та нагороджень, які б давали їй право отримувати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримування чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому, відповідач, виходячи зі змісту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІVвід 5 жовтня 2005 року, застосовував норму частини четвертої статті 14 вказаного Закону , в частині таких виплат іншим учасникам війни та нараховував щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, з урахуванням внесених змін, з 1 січня 2007 року, позивачу виплачується щомісячно підвищення до пенсії, яке обчислюється з встановлюваного законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Зокрема: довідкою Управлінням пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області від 18.05.07р. НОМЕР_2, та зі змісту самої позовної заяви вбачається, що з 01.01.2007 року по 30.03.2007 року позивачці виплачувалось щомісячне підвищення в сумі по 38 грн. щомісячно, та в період з 01.04.2007 року по час звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду виплата здійснюється в розмірі 40,60 грн., тобто відповідно до встановленого законодавством та нормативно-правовими актами розміру.
Тому, вимога позивача у частині зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму не відповідає змісту законодавства. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі щодо визнання неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику війни, згідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України.
Керуючись ст. 11, ч.2 ст. 99, 100, ст.ст. 158 - 163, 186, 254 КАС України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, то постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: В. Гонтарук