Судове рішення #8955262

Справа №22ц-1170\2008     головуючий у 1-ій інстанції Чаку Є.В.

Категорія 34     суддя-доповідач Сорока Г.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 грудня 2008 року     Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Дяченко В.М., Сороки Г.П.,

при секретарі - Грішко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 вересня 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом до відповідача та просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 5765грн. 19коп., у відшкодування моральної шкоди 2000грн., на відшкодування витрат по оплаті судового збору 57грн. 65коп. з вимог майнового характеру і 8грн. 50коп. з вимог про відшкодування моральної шкоди, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30грн., витрат на оплату автотоварознавчої експертизи 560грн.

Вказав, що 07.02.2007р. на перетинанні вул.Миколаївської з вул.Торговою в м. Маріуполі відбулася дорожньо - транспортна подія за участю автомобіля ВАЗ 21099 під управлінням відповідача та автомобіля «DAEWOO Espero» під його управлінням, внаслідок чого його автомобіль був технічно пошкоджений, чим йому завдано матеріальну шкоду. Цю шкоду повинен відшкодувати відповідач, оскільки з його вини сталося дорожньо-транспортна подія, що встановлено постановою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.06.2007 року.

У зв'язку з пошкодженням автомобіля йому також завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, автомобіль не був придатний до експлуатації, втратив товарну вартість, потребує ремонту, що завдало йому душевних страждань, порушило його звичний спосіб життя, нормальні життєві зв'язки, потягло матеріальні труднощі, він вимушений був позичати гроші на ремонт автомобіля.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.09.2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 5765грн. 19коп., моральну шкоду у розмірі 3000грн., судові витрати у розмірі 1376грн. 15коп., а всього 10141грн. 34коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, відповідач ОСОБА_4 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, вказує, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дослідив висновок автотехнічної експертизи, наявний в матеріалах адміністративної справи стосовно ОСОБА_3 і поза увагою залишив те, що порушення ним правил дорожнього руху не знаходяться в причинному зв'язку з пошкодженням автомобіля позивача, хоча він заявляв клопотання про витребування та дослідження матеріалів цієї справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити,  заперечення  позивача ОСОБА_3  та його  представника,  які  просили апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справ про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 07.02.2007 року о 12.10 годині на перехресті вул.Миколаївської та вул.Торгової у м. Маріуполі водій автомобіля ВАЗ-21099, держномерНОМЕР_4 ОСОБА_4, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою і при виїзді з другорядної дороги не надав перевагу автомобілю ДЕО, який рухався по головній дорозі під керуванням позивача, що примусило останнього змінити швидкість та напрямок руху і виїхати за межі дороги, в результаті чого він зіткнувся з електричною опорою та завдав пошкодження автомобілю.

За таких обставин, виходячи з постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.06.2007 року стосовно відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що дорожньо-транспортна подія сталася з вини відповідача і вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнив у повному обсязі, а вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнив частково.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки до такого висновку суд дійшов на підставі неповно з'ясованих обставин справи та не у відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на висновок автотехнічної експертизи, проведеної в порядку провадження по справі про адміністративне правопорушення, яким встановлено відсутність його вини у пошкодженні автомобіля позивача.

З матеріалів справи вбачається, що суд витребував матеріали перевірки з ДАІ м.Маріуполя, але отримавши повідомлення, що матеріали знаходяться у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 (а.с.48,49), з канцелярії Жовтневого районного суду цю справу не витребував та не дослідив.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створю підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач керував автомобілем, належним йому на праві власності, позивач керував автомобілем, належним його матері ОСОБА_5, на відповідній правовій основі - запис в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.06.2007 року ОСОБА_4 07.02.2007 року о 12.10 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул.Миколаївській в Жовтневому районі м. Маріуполя, допустив порушення п.2.3б, п.16.11 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою, і при виїзді з другорядної дороги на головну дорогу вул.Торгову, не надав переваги в русі автомобілю ДЕО, який рухався по головній дорозі під управлінням ОСОБА_3, чим примусив останнього змінити швидкість та напрямок свого руху, виїхати за межі проїзної частини дороги та допустити зіткнення з електричною опорою, в результаті чого автомобіль НОМЕР_2 був технічно пошкоджений (справа №3-6114\07р.).

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.05.2007 року ОСОБА_3 07.02.2007 року, керуючи автомобілем ДЕО Есперо, державний номер НОМЕР_3, на перехресті вул.Торгової з вул.Миколаївською в м. Маріуполі, допустив порушення п.12.3 Правил дорожнього руху, в момент виникнення небезпеки для руху, не застосував заходів для зниження швидкості руху, виїхав за межі дороги та скоїв наїзд на електричну опору, в результаті чого автомобіль був технічно пошкоджений (справа №3-5887\07р.).

Згідно висновку спеціаліста автотехніка №134 від 26.02.2007 року в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до п.12.3 Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до дорожнього знаку 2.1 п.3З «уступи дорогу», п. 16.11 Правил дорожнього руху.

З технічної точки зору в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4, які не відповідали вимогам знаку 2.1 п.33, п.16.11 Правил дорожнього руху, не створили аварійної ситуації для руху автомобіля ДЕО під управлінням водія ОСОБА_3, оскільки величина віддалення від джерела небезпеки (автомобіля ВАЗ-21099) більш ніж в два рази перевищує величину зупиночного шляху автомобіля ДЕО, тобто дорожня обстановка складала «факультативну» основу для прийняття водієм ОСОБА_3 рішення про застосування попереджувальних заходів, коли різке гальмування чи маневр об'їзду виключаються. Дії водія ОСОБА_3 були неоправдані, ненебезпечні і несвоєчасні.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля ДЕО ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події, виконавши вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху (справа №3-5887\07 а.с.12-14).

При таких обставинах, враховуючи, що відповідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, та виходячи з того, дорожньо-транспортна подія сталася з вини обох водіїв, при цьому відповідач не впевнився в безпеці руху, виїжджаючи на перехрестя з головною дорогою, а позивач повинен був бути більш обачливим і для безпеки руху мав можливість запобігти дорожньо-транспортній події своєчасно прийнявши заходи до зменшення швидкості руху і в даній дорожній обстановці виключалося прийняття позивачем заходів для різкого гальмування та маневру об'їзду, його дії були неоправдані, ненебезпечні і несвоєчасні, колегія суддів вважає, що співвідношення їх вини відповідно до п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України: ОСОБА_3 - 70% і ОСОБА_4-30%.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди підлягає зміні, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню у відшкодування матеріальної шкоди 1729грн. 56коп. (5765,19грн.: 100%х30%).

За змістом ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а розмір відшкодування цієї шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення і при визначенні розміру враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ставиться питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною подією. Але зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про наявність більшої частки вини позивача в скоєні дорожньо-транспортної події, а також враховуючи незначний характер пошкоджень його автомобіля, колегія суддів вважає за необхідне в задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовити. Тому рішення суду в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів скасовує і в цій частині позовних вимог відмовляє.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку зміну рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди та відмову в задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та ступню вини відповідача та позивача, понесені позивачем судові витрати по справі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог. Тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню на відшкодування судового збору 17грн. 30коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 10грн., витрат на правову допомогу 100грн.

Відповідно до ст.79 ЦПК України витрати на представництво інтересів позивача в суді та витрати на оплату огляду та оцінки транспортного засобу до судових витрат не відносяться, тому ці витрати відповідно в сумі 450грн. та 560грн. за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягають.

Тому рішення суду першої інстанції в частині судових витрат колегія суддів змінює.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 вересня 2008 року в частині стягнення матеріальної шкоди і судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 1729 (одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) гривень 56 копійок, витрати на оплату судового збору 17 (сімнадцять) гривень 30 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 10 (десять) гривень, витрати на правову допомогу 100 (сто) гривень.

Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на огляд і оцінку автомобіля скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та витрат на огляд і оцінку автомобіля відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація