Справа №22ц-742\2009     головуючий у 1-ій інстанції Ковтуненко О.В.

Категорія 27     суддя-доповідач Сорока Г.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 липня 2009 року     Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Сороки Г.П., Дяченка В.М.,

при секретарі - Мітрохіні Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 квітня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2008 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк») в особі філії «Донецького регіонального управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом та просило в рахунок заборгованості за кредитним договором №MR14AU00820020 від 19.03.2007 року в розмірі 77331,86грн. (з яких 71625,95грн. - заборгованість за кредитом, 4882,53грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 393,76грн. - комісія, 429,62грн. - пеня) звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Chevrolet Aveo модель SF69Y, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер - НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В подальшому свої вимоги уточнив, змінив суму заборгованості станом на 19.01.2009 року на 61302,51грн., з яких 60252,14грн. - заборгованість за кредитом, 950,25грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1,68грн. - пеня, 98,43грн. - комісія.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10.04.2009 року позов задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MR14AU00820020 від 19.03.2007 року звернуто стягнення на предмет застави - вказаний автомобіль Chevrolet Aveo, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

З метою забезпечення виконання рішення суду вилучено у ОСОБА_3 даний автомобіль і передано на зберігання ЗАТ КБ «ПриватБанк».

З відповідача на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто судові витрати по справі в розмірі 803,32грн., з який 773,32грн. судовий збір, 30грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, і, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач ОСОБА_3 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, вказує, що судом не враховано те, що розмір заборгованості визначено невірно, банком в односторонньому порядку без повідомлення його як позичальника була змінена ставка за користування кредитом, яку він оспорив; без уваги судом залишено те, що в ході розгляду справи зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову та звернув стягнення на предмет застави і, виходячи з вимог ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» про те, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст.26 цього Закону, суд визначив спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу банком з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а з метою забезпечення виконання рішення відповідно до вимог ст.151 ЦПК України вилучив автомобіль у відповідача і передав на зберігання ПриватБанку.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки до нього суд дійшов на підставі неповно з'ясованих обставин справи та не у відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Згідно ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження.

Відповідно ч.2 ст.26 Закону України «Про заставу» якщо зобов'язання, забезпечене заставою, передбачає виконання частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення на предмет застави шляхом виконання простроченої частини зобов'язання.

Вимоги наведених норм права судом першої інстанції залишено поза увагою, при вирішенні спору не визначено розмір заборгованості за кредитним договором на час винесення рішення, причини її утворення та не зазначено в рішенні її загальний розмір та всі складові, на погашення яких звертається стягнення на предмет застави.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що порушення строків погашення кредиту ним допущено у зв'язку із звільненням з роботи із-за скорочення численності штату, тому він вимушений був шукати нову роботу, заробітна плата на якій невелика і він вимушений докладати зусиль для отримання додаткових доходів, користується матеріальною допомогою батьків і на час розгляду справи в суді першої інстанції погасив прострочену заборгованість, а борг в сумі 419грн., що існував на час винесення рішення - це змінена ставка процентів відповідно до одностороннього рішення позивача про зміну ставки процентів з лютого 2009 року, яке він оскаржив у судовому порядку, справа не розглянута. Незважаючи на наявність спору Банк нараховує йому проценти за користування кредитом за новою ставкою, внесені ним кошти на погашення кредиту зараховує в рахунок погашення цих процентів, тому і внесенні ним в травні 2009 року 1510грн. згідно умов договору не ліквідували заборгованість, але він має намір погашати кредит щомісяця і просить автомобіль у нього не вилучати. Також вважає, що своїми діями він не завдав шкоди Банку, оскільки при погашені суми кредиту в 10000 грн., фактично сплатив проценти і пеню у розмірі 30000грн.

Представник позивача не оспорював, що між сторонами виник спір щодо зміни ставки процентів за користування кредитом, який судом не вирішено, що платежі розподіляються банком відповідно до умов договору в першу чергу на погашення процентів за користування кредитом за новою ставкою, пені, а залишок на основну заборгованість, а також те, що відповідачем у зв'язку з порушенням строку погашення кредиту сплачується подвійна процентна ставка, що в травні 2009 року відповідач сплатив на погашення кредиту суму згідно договору з урахуванням процентної ставки встановленої до її зміни.

Як вбачається з кредитного договору відповідач зобов'язався в період з 25 до 30 числа кожного місяця вносити по 1507грн. 15коп. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсотках за користування 1,34%, винагороди 0,14% (п.7.1), а при порушенні зобов'язань по погашенню кредиту сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 2,77% на місяць, розрахованої на суми непогашеної заборгованості за кредитом (п.7.3).

Згідно розрахунків платежів по кредитному договору, наданих суду першої інстанції, та довідки   про стан заборгованості, наданої  апеляційному суду, станом на 23.05.2008 року він повністю погасив заборгованість з урахуванням усіх штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, переплативши 800грн., а тому заставодержатель втратив право звернення стягнення на предмет застави.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, заперечення представника ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, додатково надані повідомлення банку на ім'я ОСОБА_3, довідку ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стан заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.1054 за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст.ст.589,590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 70312грн. на термін по 18.03.2014 року включно, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 19.03.2007 року було укладено договір застави, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у заставу належний йому автомобіль Chevrolet Aveo.

У відповідності до п.7.1 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався у період з 25 по 30 число кожного місяця сплачувати грошові кошти у розмірі 1507,15грн. на погашення кредиту (суми кредиту, відсотків, винагороди).

На порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання виконував частково, не в повному обсязі сплачував суми за графіком погашення кредиту, вносив платежі періодично з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим станом на 23.05.2008 року нараховані та несплачені відсотки становили 4882,53грн., комісія - 393,76грн., пеня - 429,62грн., станом на 27.10.2008 року відповідач мав прострочений до сплати кредит в сумі 1471,38грн., прострочені відсотки- 14,94грн., пеню - 0,10грн., станом на 19.01.2009 року прострочені відсотки становлять 950,25грн., комісія - 98,43грн., пеня - 1,68грн.

Відповідно до п. 15.7.1 договору застави, ст.20 Закону України «Про заставу» кредитор має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не були виконані.

За таких обставин з урахуванням наведених норм права та умов кредитного договору і договору про заставу, виходячи з того, що ОСОБА_3 порушував строки виконання щомісячних заборгованість за кредитним договором становила 77333грн. 86коп., у тому числі прострочена заборгованість по кредиту - 7495грн. 75коп., по процентам за користування кредитом - 4078грн. 19коп., пені - 429грн. 62уом., комісії - 393грн. 76коп.; станом на 19.01.2009 року (час уточнення позовних вимог) загальна заборгованість становила 61302грн. 51коп., у тому числі прострочена по кредиту - 599грн. 83коп., по процентам - 282грн. 53коп., пені - 1грн. 68коп., комісії - 98грн. 44коп. (а.с.5,26,43); станом на 10.04.2009 року, тобто на час винесення рішення судом першої інстанції, загальна заборгованість за кредитним договором становила 62488грн. 43коп, у тому числі прострочена заборгованість - в сумі 419грн. 72коп., з яких по кредиту - 413грн. 28коп., по процентам - 6грн. 44коп.; поточна заборгованість по кредиту - 61315грн. 34коп, по процентам -751гр%. 37коп. (а.с.73).

При укладанні договору застави сторони визначили ціну предмета застави у розмірі 68900грн. (а.с.8-10).

За таких обставин з урахуванням наведених норм права, виходячи з того, що на час постановления судом першої інстанції рішення у відповідача була прострочена заборгованість у розмірі 419грн.72грн., виникнення якої обумовлено односторонньою зміною позивачем процентної ставки, дії позивача по зміні процентної ставки відповідачем оспорені у судовому порядку і спір не вирішено, та, враховуючи те, що відповідач не є злісним порушником, з квітня 2008 року проводить щомісячні платежі на погашення кредиту, в період фінансово-економічної кризи, одержуючи заробітну плату, приймає заходи по виконанню умов кредитного договору та погашенню боргу, колегія суддів не вбачає підстав для звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет застави, тому в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені позову, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по справі не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а у зв'язку із задоволення апеляційної скарги відповідача, витрати, понесені ним при апеляційному провадженні по оплаті судового збору в розмірі 306 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., підлягають відшкодуванню за рахунок ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 квітня 2009 року скасувати.

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2007 року №MR14AU00820020 на предмет застави - автомобіль Chevrolet Aveo модель SF69Y, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, номер кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер - НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору 306 гривень 50 копійок, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 250 гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.