Справа № 22-1922/08р.

Категорія справи - 20  

    Головуючий у 1-й інстанції - Сенечин В.М.

    Доповідач в апеляційній інстанції - Цяцяк Р.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Петрички П.Ф.,

суддів Павлишина П.Ф. і ЦяцякаР.П.,

при секретарі БорачокМ. Б.

та за участю представника РВ ФДМУ і ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на ухвалу судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2008 року позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області („РВ ФДМУ") до ВАТ „Самбірський дослідно-експерементальний машинобудівний завод", ТзОВ „Лебідь", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_2, третя особа - Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсними ряду договорів купівлі-продажу вбудованого магазину з підвальними приміщеннями загальною площею 270, 2 кв. м. в АДРЕСА_1 (в подальшому - „спірні приміщення"), укладених між відповідачами, повернуто позивачу - для її подачі до Господарського суду Львівської області.

Дану ухвалу оскаржило РВ ФДМУ.

Апелянт просить ухвалу судді скасувати і передати справу на розгляд до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт висновок суду про те, що даний спір підвідомчий господарським судам, як такий, що стосується зміни, укладення, розірвання і виконання господарських договорів (в т.ч. - і щодо приватизації майна), вважає безпідставним, оскільки договір купівлі-продажу від 05.02.1998 року, що оспорюється, був укладений не власником відчужуваного майна в процесі приватизації (державою), а його балансоутримувачем - ВАТ „Самбірський дослідно-експерементальний машинобудівний завод", а в подальшому спірні приміщення неодноразово були предметом договорів купівлі-продажу, сторонами по яких були фізичні особи, а відтак вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

В обгрунтування висновків ухвали про повернення позовної заяви позивачу з мотивів непідсудності спору Самбірському міськрайонному суду Львівської області, суддя посилається на те, що у відповідності до ст. 12 ГПК України, спори у справа х, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів (в т.ч. - і

щодо приватизації майна), підвідомчі господарським судам, а оскільки даний спір пов’язаний із розірванням договору купівлі-продажу, укладеного між юридичними особами, то він повинен вирішуватись господарським судом Львівської області.

Однак, вище наведені висновки не відповідають матеріалам справи, що (в свою чергу) призвело до порушення судом норм процесуального права.

За загальним правилом, саме позивач встановлює відповідача (відповідачів) у справі, що підтверджується ст. 119 ЦПК України, а також ст. 3З ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що суд не вправі без згоди позивача замінити відповідача, а лише може (за відсутності такої згоди) залучити до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Як вбачається зі змісту ст. 179 Господарського кодексу України, господарськими договорами є договори між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами - юридичними особами, в результаті яких між їх сторонами виникають господарсько-договірні зобов’язання.

Всього позивачем оспорюється шість договорів, з них - п’ять, які укладенні за участі фізичних осіб, які зазначені як відповідачі по справі.

При чому, ці фізичні особи не виступають в даних договорах, як суб’єкти господарювання, а відтак відсутні підстави вважати, що згадані п’ять договорів по своїй правовій природі є господарськими договорами.

Крім цього, як вбачається зі змісту ст. ст. 1, 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі в господарському суді можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а відтак спір, у якому позивачем в якості відповідачів визначено фізичних осіб, не підсудний господарському суду.

В той же час, суддя при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом за декількома позовними вимогами, які підсудні судам різної юрисдикції, має право відмовити у відкритті провадження за позовними вимогами, які не щдлягають розгляду в порядку цивільного судочинства - з підстав їх предметної підсудності та (або) складу учасників спірних правовідносин.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню - з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.4, 312 ч. 1 п.3, 315, ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задовольнити.

Ухвалу судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2008 року скасувати і передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.