Справа № 22ц-1160/08р.

Категорія справи -23

Головуюча у 1-й інстанції - Волоско І.P.

Доповідач в апеляційній інстанції - Цяцяк Р.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду

Львівської області у складі:

головуючої-судді Зубарєвої К.П.,

суддів Крайник К.П. і Цяцяка Р.Л.,

при секретарі МакойдаН.З.

та за участю адвоката ОСОБА_4, позивачів ОСОБА_5,

ОСОБА_6, представників РВ ФДМУ по Львівській області

Жуган LO. і ОСББ „Мрія-1" Онищук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 лютого 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (в подальшому - „РВ ФДМУ") і ОСОБА_10, треті особи - ЗАТ „Львівський ізоляторний завод", Львівський міськвиконком і Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Мрія-1", та визнано недійсним Договір оренди нерухомого державного майна № 149, укладений між РВ ФДМУ та ОСОБА_10 (в подальшому -„Договір оренди").

Дане рішення оскаржило РВ ФДМУ.

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог, поклякаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Оскільки під час продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Львівський ізоляторний завод", гуртожиток на АДРЕСА_1 (у т.ч. - і його приміщення, що є предметом договору оренди, що оспорюється) не був переданий у власність організації орендарів згаданого підприємства і, відповідно, залишився у державній власності, то апелянт вважає, що РВ ФДМУ, як суб’єкт, який наділений повноваженнями щодо реалізації прав держави, як власника гуртожитку, мало право укласти цей договір оренди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання апеляційної скарги та заперечення її доводів зі сторони позивачів, їх представника і представника ОСББ „Мрія-1", перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статей 127-131 ЖК України та п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ОСОБА_3 міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Враховуючи, що такі жилі будинки (гуртожитки) належали (належать) підприємствам на праві повного господарського відання, то вони відносяться до об’єктів державного житлового фонду, право власності на які регламентується спеціальним (житловим) законодавством.

Як вбачається з Договору оренди, предметом оренди по даному договору є „нежиттьові підвальні приміщення душової будівлі гуртожитку...за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-11).

Тобто, предметом оренди є невід’ємна складова частина (приміщення душової) об’єкту державного житлового фонду (гуртожитку), функціональне призначення якої -забезпечення санітарно-гігієнічних потреб мешканців гуртожитку.

Житловим законодавством України, а саме - Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду" (ч.9 ст. 8), встановлено, що державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевого самоврядування, а у разі (зокрема) зміни форми власності підприємства, у повному господарському віданні якого перебуває державний житловий фонд, останній (у т.ч. - і гуртожитки - в редакції Закону від 03.03.2005 року) одночасно передається у комунальну власність відповідних місцевих рад, в т.ч. - і нежилі приміщення житлового фонду.

Гуртожиток на АДРЕСА_1 на праві повного господарського відання належав державному підприємству „Львівський ізоляторний завод", яке в подальшому у зв’язку зі зміною форми власності було реорганізовано в ЗАТ „Львівський ізоляторний завод", яке залишалось балансоутримувачем гуртожитку.

В подальшому, за клопотанням ЗАТ „Львівський ізоляторний завод", рішенням Львівського міськвиконкому від 07.11.2003 року № 943 згаданому гуртожитку було надано статус житлового будинку (а.с. 73), почалась приватизація квартир у ньому і знову ж таки за клопотанням ЗАТ „Львівський ізоляторний завод" даний об’єкт державного житлового фонду було передано у власність територіальної громади м. Львова (а.с. 72, 64).

Вище згадані рішення органівляісцевого самоврядування ніким, в т.ч. - і апелянтом, не оспорювались і є чинними, а відтак твердження (яке міститься у апеляційній скарзі) про те, що „оспорюваний Договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства" не відповідає фактичним обставинам по справі.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку вище наведеним обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.1, 308, 314 ч. 1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області відхилити та залишити рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 лютого 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.