АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2008 року
Судова палата в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Галушко Л.А.
Суддів : Левенець Б.Б., Кварталова A.M.
При секретарі: Пугачова Н. І.
За участю позивача-ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,
Адвоката- ОСОБА_2
Представника відповідача- Байрачної О.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси апеляційну скаргу ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" Дочірне підприємство „Одеський облавтодор" на рішення Саратського райсуду Одеської області від 16 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" Дочірного підприємства „Одеський облавтодор", 3-ї особи ОСОБА_5 -про стягнення матеріальної та моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2008 році позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом в якому зазначали, що ОСОБА_5 знаходився в трудових стосунках з відповідачем та управляв трактором „Т-150", державний номер НОМЕР_1 , котрий належить Саратському райавтодору ДП „Одесаоблавтодор."
03 березня 2006 року , біля 20-45 годин на 11 км. +100 м автодороги Одеса-Рені, заходячись в стані алкогольного сп'яніння, він, рухаючись з С. Н.Новоросійська в напрямку смт Сарата, Одеської області, на прямій ділянці дороги, здійснив зупинку в забороненому для цього місті проїздної частини, не забезпечив безпеку руху, не встановив знаки аварійної зупинки і не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п.п.1.2, 2.3"б", 2.9."а", 9.10, 9.11 Правил Дорожнього руху.
В наслідок порушення ним Правил дорожнього руху, позивач ОСОБА_3 , керуючи своїм автомобілем "Фольцваген Шаран", державний номер НОМЕР_2 в котрому в якості пасажирів знаходились ОСОБА_1 , ОСОБА_4, скоїв наїзд на трактор, котрий стояв на проїздній частині дороги.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, згідно висновку експерта №264 від 25.08.2006 року , були спричинені легкі тілесні пошкодження, у вигляді закритої черепно-мозгової травми в формі струсу головного мозгу; потерпівшій ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні пошкодження по критерію тривалості розладу здоров'я у вигляді закритого
Справа №22ц-3457-08 Головуючий 1-ї інстанції -Смірнова І.О.
Категорія-34 Доповідач-Галушко Л.А.
оскольчатого перелому правої плечової кістки в нижній треті зі зміщенням відламків, згідно висновку судово-медицинської експертизи №266 від 26.08.2006 року пошкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДШ;потерпілій ОСОБА_4 були причинені згідно висновку експерта №2765 від 25.08.2006 року легкі тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній частині;закрито черепно-мозгової травми у вигляді струсу головного мозгу; кровотечі в області підборіддя. Позивач ОСОБА_3 в своїх уточнюючих вимогах просив суд стягнути: за лікування-2497 грн.20 коп., за спричинену шкоду автомобілю-39716 грн.50 коп., за проведення експертизи-360 горн., за комп'ютерну частину автомобіля-1005 грн.60 коп., проживання в готелі-70 грн., транспортування , автомобіля-1760 грн. 15 коп., поїздки, харчування, переговори-2772 грн20 коп., поїздки до правоохоронних органів-425 грн., оплата за місце на ринку-156 грн., за правову допомогу-1500 грн., лікування після судового процесу-675 грн., поїздки до Кишинева-190 грн.
Позивач ОСОБА_1 заявила вимоги щодо стягнення на її користь матеріальну шкоду за:лікування-7979 грн., 9 поїздок до слідчого, адвоката-2250 грн., повторне лікування-5803 грн, юридична допомога-1500 грн..
Позивач ОСОБА_4 просила суд стягнути матеріальну шкоду за поїздки до слідчого, адвоката, харчування, дзвінки-2651 грн.35 коп.
Одночасно ОСОБА_3 просив суд стягнути на його користь моральну шкоду, котру він зазнав в результату пошкодження його автомобіля та перенесеного лікування з вини ОСОБА_5, котру оцінює в сумі-15000 грн.
ОСОБА_1 просить стягнути моральну шкоду за перенесену нею в наслідок неправомірних дій ОСОБА_5, котру вона зазнала в результаті неодноразових лікувань.Просить стягнути 20000 грн.
ОСОБА_4 також просить стягнути 15000 грн. за перенесення нею моральних
переживань в наслідок ДТП з вини ОСОБА_5.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 16 травня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь
• - ОСОБА_1 -14333 грн. 94 коп.
• - -ОСОБА_3 -45.402 грн. 82 коп.
• - -ОСОБА_4-4671 грн. 79 коп
Стягнув з відповідача на користь держави держмито в сумі 5958 грн. та на витрати ІТЗ-30 грн.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт посилається на те, що заподіювачем шкоди являється ОСОБА_5., котрий і повинен нести відповідальність за спричинену матеріальну та моральну шкоду. Одночасно не погоджуються і з розрахунками щодо стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині розрахунків щодо стягнення матеріальної та моральної* шкоди з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що згідно вироку Саратського районног суду від 09 січня 2008 року ОСОБА_5 притягнутий до кримінальної відповідальності за споєння злочину передбаченого ст. 285 ч.1 КК України. Судом встановлено, та сторони не заперечували, що ОСОБА_5 перебував в трудових стосунках з „Саратським РАД", де працював трактористом та в стані алкогольного сп'яніння порушив Правила дорожнього руху.
Задовольняючи вимоги позивачів щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" Дочірного підприємства районний суд правомірно виходив з того, що шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки з вини особи, яка при цьому виконувала трудові обов'язки відповідно до трудових відносин із володільцем даного джерела, відповідальність за цю шкоду на підставі ст. 1172, 1187 ЦПК України несе останній.
Проте, судова колегія не погоджується з розрахунками щодо стягнення матеріальної шкоди з таких підстав.
Відповідно до висновку експерта №11 від 28 серпня 2006 року вартість матеріальної шкоди спричинена ОСОБА_3 за пошкоджений автомобіль складає 26 174 грн.81 коп. У районного суду не було правових підстав щодо збільшення цієї суми до 39716 грн., оскільки ці витрати не підтверджені належними доказами.
Самі по собі ствердження ОСОБА_3 щодо додаткових затрат на ремонт автомобіля не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не встановлено, що заміна деталей пов'язана з необхідністю в наслідок даної ДТП.
Підлягає поверненню ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 86, 88 ЦПК України і витрати пов'язані з проведенням експертизи в сумі-360 грн. судмедекспертизу-78 грн.36 коп, евакуатор-1760 грн.15 коп., оскільки вони підтверджені наявними доказами.
Відповідно до ст. 85 ч.2 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові( у разі переїзду до іншого населеного пункту), а такоН компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вимоги щодо стягнення проживання в готелі, поїздки, харчування та переговори не можуть бути задоволені, оскільки ці стягнення не передбачені законом, а вимоги щодо стягнення добових позивачами не заявлялись.
Підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення 1500 грн. за правову допомогу, оскільки вони передбачені ст. 84 ЦПК України та підтверджені наявними в справах квитанціями.
Що стосується стягненню 24976 грн.20 коп, за лікування, то позивач не надав суду належних доказів, котрі підтверджують наявність даного лікування в результаті ДТП та придбання відповідних медичних препаратів.
В зв'язку з вищевикладеним, підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_3 за: автомобіль-26174 грн.81 коп, за експертизу-360 грн., та судовомедичну експертизу-78 грн.37 коп., евакуатор-1760 грн.15 коп. та юридичну допомогу в сумі-1500 грн., а всього-29 873 грн.32 коп.
На користь ОСОБА_1 - підлягають стягненню за лікування 2676грн., за повторне лікування-5803 грн. та правову допомогу-1500 грн., оскільки ці витрати підтверджені наявними доказами.
Вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення 2651 грн.35 коп за харчування, дзвінки, поїздки не можуть бути задоволенні, оскільки вони не передбачені законодавством, а вимоги щодо стягнення добових у відповідності до ст. 85 ч.2 ЦПК України нею не заявлялись. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спричинення незаконними діями ОСОБА_5 моральної шкоди в наслідок ДТП. При цьому судова колегія виходить з того, що моральна шкода відшкодовується особою, винними діями якої її заподіяно, а якщо це мало місце при виконання трудових обов'язків організацією, з якою працівник перебуває в трудових відносинах., а той відповідає перед останньою в порядку регресу. Визначаючи розмір моральної шкоди та відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що в результаті спричинення ОСОБА_1 середньої тяжкості пошкодження остання зазнала моральних страждань в результаті фізичних страждань та враховуючи тяжкість заподіяної травми, тривалість страждань оцінює моральну шкоду в сумі-5000 грн.
Оцінюючи розмір моральної шкоди в 5000 грн. ОСОБА_3 судова колегія виходить в суми пошкодженого майна, тривалості моральних страждань в результаті вимушених змін в його життєвих та виробничих стосунках.
Враховуючи тяжкість заподіяної травми, тривалість страждань судова колегія визначає розмір моральної шкоди ОСОБА_4 в сумі-1000 грн. Судова колегія відмовляє в стягненні коштів пов'язаних з витратами при розгляді справи в апеляційному суді, оскільки такі вимоги в суді 1-ї інстанції не
заявлялись. Одночасно судова колегія вважає за необхідним стягнути на користь держави суму державного мита та сплату за ІТЗ з відповідача в порядку встановленому Декретом КМУ.
Керуючись ст. ст. 307 ч.2 309 ч.1 п.3, 4, 314, ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" Дочірного підприємства „Одеський облавтодор" задовольнити частково.
Рішення Саратського райсуду Одеської області від 16 травня 2008 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" Дочірного підприємства „Одеський облавтодор", 3-ї особи ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" Дочірного підприємства „Одеський облавтодор" на користь
-ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 29 873 грн.32 коп.
та моральну шкоду-5000 грн.
-ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі-9979 грн. та моральну
шкоду 5000 грн.
-ОСОБА_4 1000 горн, моральної шкоди та 1500 грн. за надання
юридичної допомоги.
Стягнути з ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" Дочірного підприємства „Одеський облавтодор" на користь держави державне мито в сумі 406 грн. та 30 грн. за ІТЗ. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги потягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.